Правовой Портал Украины
Счетчики
Рейтинг@Mail.ru



Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил

Текст правового акту із змінами та доповненнями на лютий 2008 року (архів)

Сторінка 1
                  ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
 
                            Н А К А З
 
                        30.12.2004  N 936
 
 
             Про затвердження Методичних рекомендацій
             щодо провадження у справах про порушення
                          митних правил
 
 
     З метою  однакового  застосування   норм   законодавства   та
підвищення  якості  провадження  у  справах  про  порушення митних
правил Н А К А З У Ю:
 
     1. Затвердити  Методичні  рекомендації  щодо  провадження   у
справах   про   порушення   митних   правил   (далі   -  Методичні
рекомендації), що додаються.
 
     2. Начальникам  регіональних  митниць,  митниць  довести  цей
наказ до відома особового складу.
 
     3. Контроль   за   виконанням   наказу  покласти  на  першого
заступника Голови Служби Лозка В.Я.
 
 Голова Служби                                      М.М.Каленський
 
 
                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Наказ Державної митної
                                      служби України
                                      30.12.2004  N 936
 
 
                      МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
             щодо провадження у справах про порушення
                          митних правил
 
 
                            Розділ 1.
                        Загальні положення
 
     1.1. Методичні   рекомендації   розроблено   відповідно    до
Конституції   України   (  254к/96-ВР  ),  Митного кодексу України
( 92-15 ),  Кодексу  України   про адміністративні  правопорушення
( 80731-10,   80732-10   )  й  інших  нормативних  актів  з  метою
однакового застосування їх норм керівниками регіональних  митниць,
митниць,  їх  заступниками,  а  також  посадовими  особами  митних
органів (далі - посадові особи), уповноваженими складати протоколи
про  порушення  митних  правил і здійснювати провадження у справах
про порушення митних правил.
 
     1.2. Порушення    митних    правил     є     адміністративним
правопорушенням,  яке  полягає  у  вчиненні  протиправних,  винних
(умисних або з необережності) дій чи бездіяльності,  що  посягають
на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів
і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним
кодексом   України   (   92-15   )   передбачено   адміністративну
відповідальність.
     Адміністративна відповідальність      за      правопорушення,
передбачені Митним кодексом України ( 92-15 ), настає в разі, якщо
ці   правопорушення    не    тягнуть    за    собою    кримінальну
відповідальність.
 
     1.3. Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки
правопорушення.  Вона  виявляється  в  тому,  що  певне  суспільно
небезпечне діяння визнається порушенням митних правил тільки тоді,
коли воно передбачене чинним законодавством.
 
     1.4. Винність   характеризує   психічне  ставлення  особи  до
скоєної дії чи бездіяльності та її  наслідків,  виражене  у  формі
умислу й необережності.
     Порушення митних  правил  визнається  вчиненим  умисно,  коли
особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї
дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх
або свідомо допускала настання цих наслідків.
     Порушення митних правил визнається вчиненим з  необережності,
коли  особа,  яка  його  вчинила,  передбачала можливість настання
шкідливих наслідків своєї дії  чи  бездіяльності,  але  легковажно
розраховувала  на  їх  відвернення  або  не передбачала можливості
настання таких наслідків, хоч повинна була й могла їх передбачити.
 
     1.5. Адміністративна  відповідальність  за  порушення  митних
правил установлюється Митним кодексом України ( 92-15 ).
 
     1.6. Суб'єктами  відповідальності  за порушення митних правил
можуть   бути   громадяни,   які   на   момент   учинення   такого
правопорушення  досягли  16-річного  віку,  а також посадові особи
підприємств.
     Під громадянами   слід   розуміти   фізичних  осіб:  громадян
України, іноземців, осіб без громадянства.
     Під посадовими  особами  підприємств слід розуміти керівників
та  інших  працівників  цих  підприємств  (як  резидентів,  так  і
нерезидентів),  які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними
трудових (службових) обов'язків відповідають за  виконання  вимог,
установлених Митним кодексом України ( 92-15 ),  законами й іншими
нормативно-правовими  актами   України,   а   також   міжнародними
договорами   України   з   питань   митної  справи,  укладеними  в
установленому законом порядку.
     Іноземці й   особи   без  громадянства,  які  перебувають  на
території України,  підлягають притягненню до відповідальності  за
порушення  митних  правил  на  тих  же  підставах,  що й громадяни
України.
     Питання про  відповідальність  за  порушення  митних  правил,
учинені на території України іноземцями,  які  згідно  із  чинними
законами    й    міжнародними   договорами   України,   згода   на
обов'язковість яких надана Верховною Радою  України,  користуються
імунітетом  від  адміністративної юрисдикції України,  вирішуються
дипломатичним шляхом.
     Імунітет від  адміністративної юрисдикції України не звільняє
осіб,  які   ним   користуються,   від   обов'язку   дотримуватись
установленого  законами  України  порядку  переміщення  товарів  і
транспортних засобів через митний кордон України.
     У разі  виявлення  в  порядку,  установленому Митним кодексом
України ( 92-15 ),  фактів переміщення через митний кордон України
особами,   які   користуються   імунітетом   від  адміністративної
юрисдикції України,  товарів з порушеннями митного  законодавства,
такі   товари,  якщо  вони  є  предметами  цих  правопорушень,  не
підлягають пропуску через митний кордон України й передаються  для
зберігання    митному    органу    до    вирішення   питання   про
відповідальність зазначених осіб дипломатичним шляхом.
 
     1.7. Не  є  порушенням  митних  правил   дія,   яка   хоч   і
визначається  Митним  кодексом  України  (  92-15  ) як така,  але
вчинена в стані крайньої  необхідності,  тобто  з  метою  усунення
небезпеки,  яка  загрожує  державному  або  громадському  порядку,
власності,  правам  і  свободам  громадян,  установленому  порядку
управління,  якщо  ця небезпека за існуючих обставин не могла бути
усунута іншими засобами та якщо заподіяна шкода  є  менш  значною,
ніж відвернена шкода.
 
     1.8. Не  притягується  до  адміністративної  відповідальності
особа, яка під час учинення протиправної дії чи бездіяльності була
в  стані  неосудності,  тобто  не могла усвідомлювати свої дії або
керувати ними внаслідок хронічної  душевної  хвороби,  тимчасового
розладу  душевної  діяльності,  слабоумства чи іншого хворобливого
стану.
 
     1.9. Учинення правопорушень,  передбачених статтями 331, 332,
348-350  Митного  кодексу України ( 92-15 ),  унаслідок аварії або
дії   непереборної   сили,   що    підтверджується    відповідними
документами,  не  тягне  за  собою відповідальності,  передбаченої
Митним кодексом України.
     Під аварією,  у  цьому  випадку,  слід  розуміти пошкодження,
вихід  з   ладу   й   руйнування,   що   сталися   з   техногенних
(конструктивних,  виробничих,  технологічних, експлуатаційних) або
природних причин.
     Під дією непереборної сили слід розуміти:
     - стихійне  лихо  (пожежу,  повінь,  інше  стихійне  лихо  чи
сезонне природне явище,  зокрема таке як замерзання моря,  проток,
портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів);
     - військові дії чи надзвичайний стан у регіоні;
     - зафіксований у встановленому законом порядку факт  учинення
злочинних дій третіми особами;
     - інші обставини чи події.
     Документи, що  підтверджують факт аварії або дії непереборної
сили,  можуть видаватися місцевими органами виконавчої  влади  або
органами    місцевого    самоврядування,   органами   Міністерства
внутрішніх справ України,  іншими спеціально вповноваженими на  це
державними органами,  а також міністерствами,  іншими центральними
органами  виконавчої   влади,   підприємствами,   які   здійснюють
діяльність щодо усунення наслідків аварій, тощо.
     Посадова особа, яка виявила порушення митних правил, що могло
статися  внаслідок  аварії  або  дії непереборної сили,  керуючись
законом,  оцінює докази події,  що стала причиною порушення митних
правил,  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  яке  ґрунтується на
всебічному,  повному  й  об'єктивному  дослідженні  всіх  обставин
справи в їх сукупності.
     У разі  підтвердження  вчинення  правопорушень,  передбачених
статтями  331,  332,  348-350  Митного  кодексу України ( 92-15 ),
унаслідок аварії або дії непереборної сили,  справа про  порушення
митних правил не порушується, а порушена - підлягає закриттю.
 
     1.10. У  разі малозначності вчиненого порушення митних правил
посадова  особа,  уповноважена  розглядати  справу,  на   підставі
Кодексу   України про  адміністративні  правопорушення ( 80731-10,
80732-10  )  може   звільнити   порушника   від   адміністративної
відповідальності й обмежитись усним зауваженням, закривши справу.
     Питання щодо визначення порушення митних  правил  малозначним
вирішується  вповноваженим  органом  (посадовою  особою) у кожному
конкретному випадку, ураховуючи те, що малозначним правопорушенням
є  дія  або  бездіяльність,  яка  не  містить  великої  суспільної
небезпеки,  не завдає або не може завдати будь-якої значної  шкоди
державному або громадському порядку,  власності, правам і свободам
громадян, установленому порядку управління.
 
                            Розділ 2.
       Адміністративні стягнення за порушення митних правил
 
     2.1. За порушення митних правил можуть  бути  накладені  такі
адміністративні стягнення:
     - попередження;
     - штраф;
     - конфіскація  безпосередніх   предметів   порушення   митних
правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками),
що  використовувалися  для  приховування  безпосередніх  предметів
порушення   митних   правил  від  митного  контролю,  транспортних
засобів,  що  використовувалися  для   переміщення   безпосередніх
предметів порушення митних правил через митний кордон України.
 
     2.2. Попередження  як  стягнення за порушення митних правил є
офіційним  попередженням  правопорушника  стосовно  недопустимості
таких  діянь  у майбутньому.  Рішення про попередження приймається
керівником митного органу або його заступником у  формі  постанови
про  накладення  адміністративного  стягнення відповідно до статті
391 Митного кодексу України  (  92-15  ).  Постанова  оголошується
правопорушникові.
     Застосування попередження як до громадян,  так і до посадових
осіб  підприємств  передбачено  статтями  330,  335,  344  Митного
кодексу України ( 92-15 ).
 
     2.3. Штраф є грошовим стягненням,  що накладається на осіб за
порушення  митних  правил у випадках і межах,  установлених Митним
кодексом України ( 92-15 ).
     Митним кодексом   України   (  92-15  )  встановлено  порядок
нарахування  штрафів  у   розмірі,   кратному   неоподатковуваному
мінімуму доходів громадян.
     Розмір неоподатковуваного     мінімуму    доходів    громадян
визначається законами України.
 
     2.4. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу
можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення
правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня
його виявлення.
     Триваючими слід  визнавати  такі порушення митних правил,  що
характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу.
Такі  порушення  митних  правил  тривають  доти,  доки  їх не буде
виявлено митним органом.
     Триваючими правопорушеннями  залежно  від  обставин  учинення
можуть визнаватись порушення митних правил,  передбачені, зокрема,
статтями  336,  337,  346,  349,  353,  354  й 355 Митного кодексу
України ( 92-15 ).
     У разі  відмови  в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи,  але за наявності в діях правопорушника ознак
порушення митних правил,  стягнення у вигляді попередження, штрафу
може бути накладено не пізніш як  через  місяць  з  дня  прийняття
рішення  про  відмову  в  порушенні кримінальної справи або про її
закриття.
     Перебіг строку    накладення    адміністративного   стягнення
починається з наступного дня після  відповідної  календарної  дати
або  настання події,  з якою пов'язано початок строку.  При цьому,
строк накладення адміністративного  стягнення  завершується  о  24
годині  його  останньої  доби.  Якщо  останній  день такого строку
припадає на вихідний,  святковий  або  інший  неробочий  день,  що
визначений  таким  у  місці  вчинення  відповідної  дії  згідно із
законом, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
 
     2.5. Конфіскація як  стягнення  за  порушення  митних  правил
полягає  в примусовому вилученні безпосередніх предметів порушення
митних  правил,  товарів  зі  спеціально  виготовленими  сховищами
(тайниками),  що  використовувалися  для  приховування від митного
контролю  безпосередніх   предметів   порушення   митних   правил,
транспортних   засобів,   що   використовувалися  для  переміщення
безпосередніх  предметів  порушення  митних  правил  через  митний
кордон України, і безоплатній передачі їх у власність держави.
     Конфіскація вказаних  предметів,   товарів   і   транспортних
засобів  застосовується  незалежно  від того,  чи є вони власністю
особи, яка вчинила правопорушення.
     Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у
випадках,  обсязі  й  порядку,  що  визначаються  Митним  кодексом
України ( 92-15 ) та іншими законами України.
     Застосування конфіскації передбачено статтями  336,  339-341,
345, 348-353 Митного кодексу України ( 92-15 ).
     Безпосередні предмети  порушення  митних  правил,  товари  зі
спеціально     виготовленими     сховищами     (тайниками),     що
використовувалися    для   приховування   від   митного   контролю
безпосередніх  предметів  порушення  митних  правил,   транспортні
засоби,   що   використовувалися   для  переміщення  безпосередніх
предметів порушення митних правил  через  митний  кордон  України,
підлягають  конфіскації  незалежно від часу вчинення або виявлення
порушення митних правил.
     У разі,  коли неможливо конфіскувати ці предмети, з осіб, які
вчинили порушення митних правил, стягується їх вартість у порядку,
установленому законодавством України.
 
     2.6. Адміністративне стягнення за порушення митних правил  не
може  бути  застосовано  інакше,  як  на  підставі  й  у  порядку,
установлених Митним кодексом України ( 92-15 ).
     Адміністративне стягнення    за   порушення   митних   правил
накладається   в   межах,  установлених  Митним  кодексом  України
( 92-15 ).
     Коли накладається стягнення,  ураховуються характер учиненого
порушення,  особа порушника,  ступінь  його  вини,  обставини,  що
пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
     Обставинами, що  пом'якшують  відповідальність  за  порушення
митних правил, визнаються:
     - щире розкаяння винного;
     - відвернення  винним  шкідливих  наслідків   правопорушення,
добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
     - учинення  правопорушення  під  впливом  сильного  душевного
хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
     - учинення правопорушення неповнолітнім;
     - учинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має
дитину віком до одного року;
     - тощо.
     Обставинами, що  обтяжують  відповідальність   за   порушення
митних правил, визнаються:
     - продовження протиправної  поведінки  незважаючи  на  вимогу
припинити її з боку вповноважених на те осіб;
     - повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення,
за   яке  особу  вже  було  піддано  адміністративному  стягненню;
учинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
     - утягнення неповнолітнього в здійснення правопорушення;
     - учинення правопорушення групою осіб;
     - учинення  правопорушення  в  умовах  стихійного лиха або за
інших надзвичайних обставин;
     - учинення правопорушення в стані сп'яніння. (Посадова особа,
що  накладає  адміністративне  стягнення,  залежно  від  характеру
адміністративного  правопорушення  може  не  визнати  цю обставину
такою, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил.)
     На відміну  від обставин,  що пом'якшують відповідальність за
порушення  митних   правил,   перелік   обставин,   що   обтяжують
відповідальність  за  порушення митних правил,  є вичерпним.  Тому
орган (посадова особа),  що розглядає справу про порушення  митних
правил,    не    вправі    визнавати   як   такі,   що   обтяжують
відповідальність, не зазначені вище обставини.
 
     2.7. Закони,  які пом'якшують або скасовують відповідальність
за   порушення митних правил,  передбачені Митним кодексом України
( 92-15  ),  мають  зворотну  силу,   тобто   поширюються   й   на
правопорушення,  учинені  до  видання  цих  законів.  Закони,  які
встановлюють    або    посилюють    відповідальність    за    такі
правопорушення, зворотної сили не мають.
 
     2.8. У  разі  вчинення  одною особою двох або більше порушень
митних правил,  адміністративне стягнення  накладається  за  кожне
правопорушення окремо.
     Якщо особа вчинила кілька порушень митних правил,  справи про
які  одночасно  розглядаються  одним  і  тим же органом (посадовою
особою),  стягнення накладається в межах санкції,  установленої за
більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
     Розгляд справ не вважається одночасним, якщо він відбувається
хоча  б і в один день,  однак обставини порушень митних правил,  у
зв'язку з якими порушено справи, не пов'язані між собою, матеріали
справ досліджуються окремо й у різний час.
 
     2.9. Додержання   вимог  законодавства  в  разі  застосування
стягнень  за  порушення  митних   правил   забезпечується   шляхом
здійснення  систематичного  контролю  з боку митних органів вищого
рівня та їх посадових осіб,  права оскарження й інших установлених
законодавством України заходів.
 
                            Розділ 3.
        Провадження у справах про порушення митних правил
 
     3.1. Проведення митним органом перевірки обставин,  що можуть
бути приводом і  підставою  для  порушення  справи  про  порушення
митних   правил,   порушення   такої   справи,  проведення  в  ній
процесуальних дій,  її розгляд  і  прийняття  в  ній  відповідного
рішення складають митне розслідування.
 
     3.2. Приводами   й   підставами   для  порушення  справи  про
порушення митних правил можуть бути:
     - безпосереднє  виявлення  посадовими  особами митного органу
порушення митних правил;
     - повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані
від інших органів (у тому числі митних) України;
     - повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані
від митних і правоохоронних органів іноземних держав,  а також від
міжнародних організацій.
     Повідомлення про вчинення порушення митних  правил,  одержані
від  будь-яких  органів  (у тому числі митних) України й іноземних
держав,  а  також  від  міжнародних  організацій,   повинні   бути
викладені  в письмовій формі,  підписані особами,  які мають право
діяти від їх імені.
     Відповідно до  вимог  Митного  кодексу  України  ( 92-15 ) не
можуть бути підставою для порушення справи  про  порушення  митних
правил  повідомлення  й заяви громадян.  Такі повідомлення й заяви
повинні  бути  перевірені,  і  якщо  факти,   викладені   в   них,
підтвердяться,  то  підставою  для  заведення справи про порушення
митних  правил  буде  безпосереднє  виявлення  посадовими  особами
митного органу порушення митних правил.
     Не може бути підставою для  порушення  справи  про  порушення
митних  правил  анонімне  письмове  повідомлення  й  повідомлення,
зроблене за телефоном. Такі повідомлення можуть бути перевірені, і
якщо  факти,  викладені  в  них,  підтвердяться,  то підставою для
заведення справи про порушення  митних  правил  буде  безпосереднє
виявлення  посадовими  особами  митного  органу  порушення  митних
правил.
 
     3.3. Під  час  перевірок  можуть  прийматись  пояснення   від
громадян   і  посадових  осіб  підприємств,  а  також  у  порядку,
передбаченому статтею  61  Митного  кодексу  України  (  92-15  ),
проводитись   огляд  територій  і  приміщень  складів  тимчасового
зберігання,  митних ліцензійних складів,  спеціальних митних  зон,
магазинів  безмитної  торгівлі  й інших місць,  де перебувають або
можуть перебувати  товари  й  транспортні  засоби,  що  підлягають
митному  контролю,  чи  провадиться  діяльність,  контроль за якою
покладено законом на митні органи.
 
     3.4. У випадках виявлення під час перевірок або проваджень  у
справах   про   порушення  митних  правил  інших  адміністративних
правопорушень, не передбачених Митним кодексом України, матеріали,
що  свідчать  про їх учинення,  передаються в державні органи,  до
компетенції яких належить їх розгляд.
     У разі  виявлення  під час перевірки або провадження у справі
про порушення митних правил ознак  злочину,  у  справах  про  який
митні органи не є органами дізнання, потрібні матеріали у строк не
більше  трьох  діб  з  дня  його  виявлення   потрібно   надіслати
прокуророві,  органу попереднього слідства чи дізнання.  Одночасно
митним органом у межах  своєї  компетенції  вживаються  заходи  до
запобігання  чи  припинення  злочину,  а  також  до  фіксування  й
збереження  слідів  злочину,  забезпечення  цілості   матеріальних
цінностей, документів, виявлення очевидців злочину.
 
     3.5. Справа  про  порушення  митних правил може бути заведена
тільки в тому випадку,  коли є достатні  дані,  які  свідчать  про
наявність ознак правопорушення.
     Недопустимим є заведення справи про порушення  митних  правил
на   підставі   припущень   або   відомостей  про  правопорушення,
достовірність яких викликає сумніви.
     Коли порушується  справа про порушення митних правил потрібно
також  переконатися  у  відсутності   обставин,   які   виключають
провадження у справі.
     До таких обставин належать:
     - відсутність події й складу порушення митних правил;
     - недосягнення особою на  момент  учинення  порушення  митних
правил шістнадцятирічного віку;
     - неосудність  особи,  яка   вчинила   протиправну   дію   чи
бездіяльність;
     - учинення дії  особою  в  стані  крайньої  необхідності  або
необхідної оборони;
     - скасування  акта,  який  установлює   відповідальність   за
порушення митних правил;
     - закінчення на момент розгляду справи про  порушення  митних
правил  строків  накладення  стягнень,  передбачених  статтею  328
Митного кодексу України ( 92-15 );
     - наявність  за  тим же самим фактом щодо особи,  питання про
можливе притягнення якої до відповідальності за  порушення  митних
правил розглядається,  порушеної адміністративної або кримінальної
справи  або  не  скасованої  постанови  про  закриття  справи  про
порушення митних правил;
     - смерть особи, що вчинила порушення митних правил.
     За наявності   зазначених  обставин  протокол  про  порушення
митних правил не  складається.  У  випадках,  коли  провадження  у
справі  все  ж  було розпочате,  названі обставини є підставою для
припинення провадження у справі.
 
     3.6. Провадження у справі про порушення митних правил включає
в  себе виконання процесуальних дій,  передбачених Митним кодексом
України  (  92-15  ),  розгляд  справи  й  винесення   відповідної
постанови.
     Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється
відповідно до Митного кодексу України ( 92-15 ),  а в частині,  що
не регулюється ним,  - відповідно  до  законодавства  України  про
адміністративні правопорушення.
     Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється
українською   мовою  або  мовою  більшості  населення  відповідної
місцевості.
     Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення
митних  правил  і  не  володіють  мовою,  якою   здійснюється   це
провадження,  мають право робити заяви, давати пояснення, подавати
клопотання  рідною  мовою,   а   також   користуватися   послугами
перекладача.
 
     3.7. Провадження   у   справі  про  порушення  митних  правил
здійснюють уповноважені  посадові  особи  підрозділів  боротьби  з
митними  правопорушеннями митного органу,  у зоні діяльності якого
було вчинене або виявлене таке порушення.
     Під підрозділами   боротьби   з  митними  правопорушеннями  в
Методичних рекомендаціях слід розуміти підрозділи митного  органу,
основним  завданням  яких є виявлення,  припинення й розслідування
митних правопорушень.
     Уповноваженими здійснювати провадження у справі про порушення
митних  правил  уважаються  посадові  особи  цих  підрозділів,   у
посадові інструкції яких уключено відповідні права й обов'язки.
 
     3.8. Посадові    особи    підрозділу   боротьби   з   митними
правопорушеннями   регіональної   митниці    можуть    здійснювати
провадження  в  будь-якій  справі  про  порушення  митних  правил,
порушеній підпорядкованими регіональній митниці митницями.
     У цьому   випадку   справа   про   порушення   митних  правил
приймається  до   провадження   вповноваженою   посадовою   особою
регіональної  митниці за письмовим дорученням керівника підрозділу
боротьби з митними правопорушеннями регіональної митниці.
     Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
регіональної митниці можуть здійснювати  провадження  в  будь-якій
справі  про порушення митних правил,  порушеній посадовими особами
регіональної  митниці,  уповноваженими  складати   протоколи   про
порушення  митних  правил,  коли  ці  порушення  виявлено  в зонах
діяльності підпорядкованих регіональній митниці митниць.
     Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої  влади  в
галузі  митної  справи  (далі  - Держмитслужба) можуть здійснювати
провадження  в  будь-якій  справі  про  порушення  митних  правил,
порушеній будь-яким митним органом України.
     У цьому  випадку   справи   про   порушення   митних   правил
приймаються   до  провадження  вповноваженими  посадовими  особами
Держмитслужби  за  письмовим   дорученням   керівника   підрозділу
боротьби з митними правопорушеннями Держмитслужби.
     Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
Держмитслужби  можуть  здійснювати  провадження в будь-якій справі
про  порушення  митних  правил,   порушеній   посадовими   особами
Держмитслужби,  коли  ці  порушення  виявлено  в  зоні  діяльності
будь-якого митного органу України.
 
     3.9. Посадова  особа  митного  органу  не  може   здійснювати
провадження у справі,  якщо вона є родичем особи, яка притягується
до відповідальності за порушення митних правил,  її  представника,
інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі, а також коли
існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова
особа  може  бути  особисто  зацікавлена  у відповідному рішенні у
справі.  Питання про передачу такої справи іншій  посадовій  особі
митного   органу  вирішується  керівником  підрозділу  боротьби  з
митними правопорушеннями цього органу або його заступником.
     Якщо керівник  підрозділу боротьби з митними правопорушеннями
митного органу,  у якому здійснюється  провадження  у  справі  про
порушення  митних  правил,  є  родичем особи,  яка притягується до
відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у
провадженні  у  справі,  а також коли існують інші обставини,  які
дають підстави вважати недоцільним здійснення провадження у справі
митним  органом,  посадовими  особами якого порушено справу,  вона
може бути передана до  іншого  митного  органу.  У  цьому  випадку
питання   про   передачу   справи  до  іншої  митниці  вирішується
відповідною регіональною митницею;  питання  про  передачу  справи
однією регіональною митницею до іншої вирішується Держмитслужбою.
 
     3.10. Відповідно  до Митного кодексу України ( 92-15 ) участь
у провадженні у справах про порушення митних правил беруть:
     - особи,  які  притягуються  до відповідальності за порушення
митних правил;
     - представники осіб,  які притягуються до відповідальності за
порушення митних правил  (законні  представники,  інші  особи,  що
діють на підставі довіреності);
     - захисники;
     - експерти;
     - свідки;
     - перекладачі;
     - поняті.
 
     3.11. Особи,  які   притягуються   до   відповідальності   за
порушення митних правил, мають право:
     - знайомитися під час розгляду справи  про  порушення  митних
правил  у  митному органі або суді з матеріалами справи,  робити з
них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів,
що є у справі;
     - бути присутніми під час розгляду справи в митному органі  й
брати участь у судових засіданнях;
     - користуватись послугами захисника;
     - подавати докази, брати участь у їх дослідженні;
     - заявляти клопотання й відводи;
     - давати  усні  й  письмові пояснення,  подавати свої доводи,
міркування й заперечення;
     - виступати    рідною   мовою   й   користуватись   послугами
перекладача;
     - оскаржувати постанови митного органу, суду (судді);
     - а також користуватись іншими правами, наданими їм законом.
 
     3.12. Представниками    осіб,     які     притягуються     до
відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:
     1) законні представники:  батьки,  усиновителі,  опікуни  або
піклувальники   на   підставі   документів,   що   посвідчують  їх
повноваження   (статус   батьків,   усиновителів,   опікунів   або
піклувальників),  - у справах щодо осіб,  які є неповнолітніми або
особами,  що через свої фізичні або психічні вади не  можуть  самі
здійснювати  свої  права  у  справах  про порушення митних правил.
Законні представники можуть доручити участь у справі іншій  особі,
обраній ними як представник;
     2) інші  особи  -   на   підставі   нотаріально   посвідченої
довіреності.  Громадяни  можуть  також  посвідчити  довіреність на
участь  у  справі  на  підприємстві,  де  вони  працюють,  або   в
управлінні будинками,  де вони проживають;  військовослужбовці - у
відповідній військовій частині;  особи, які проживають у населених
пунктах,  де  немає нотаріальних контор,  - у виконавчому комітеті
сільської,  селищної,  міської ради;  особи,  які  перебувають  на
лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.
     Особиста участь у провадженні у справі  не  позбавляє  особу,
яка  притягується  до  відповідальності,  права  мати в цій справі
представника.
     Законні представники    користуються   під   час   участі   в
провадженні у справі  всіма  правами,  визначеними  в  статті  366
Митного кодексу України ( 92-15 ).  Повноваження інших осіб, які є
представниками,  на участь у справі дають їм право на вчинення від
імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті
366 Митного кодексу  України,  крім  передачі  повноважень  третій
особі  (передоручення),  оскарження  постанови  митного органу або
суду (судді),  одержання  товарів  або  грошових  сум  у  разі  їх
повернення. Повноваження такого представника на вчинення кожної із
зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у  виданій  йому
довіреності.
     Не можуть  бути  представниками  осіб,  які  притягуються  до
відповідальності:
     - особи, які не досягли повноліття;
     - особи, над якими встановлено опіку, піклування;
     - адвокати,  які прийняли  доручення  про  надання  юридичної
допомоги з порушенням правил,  установлених законодавством України
про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.
     Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі й
прокурори не можуть бути представниками осіб,  які притягуються до
відповідальності,  крім  випадків,  коли  вони  діють  як  батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
 
     3.13. Захисник  може  брати  участь  у  розгляді  справи  про
порушення митних правил.
     Захисниками у розгляді справи  про  порушення  митних  правил
можуть  бути  особи,  які  мають  свідоцтво  про  право  займатися
адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці в галузі права,
які  за  законом мають право на надання правової допомоги особисто
чи за дорученням юридичної особи.
     Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:
     - адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;
     - адвоката,  який  не  є  членом адвокатського об'єднання,  -
відповідною угодою;
     - іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на
надання правової допомоги  особисто  чи  за  дорученням  юридичної
особи, - відповідною угодою або дорученням юридичної особи.
     Захисник має право:
     - під час розгляду справи знайомитися з матеріалами справи;
     - заявляти клопотання;
     - подавати скарги;
     - здійснювати інші права, передбачені законом.
 
     3.14. У разі потреби в спеціальних знаннях посадовою  особою,
у  провадженні  якої перебуває справа про порушення митних правил,
призначається експерт.
     Експертом може  бути як працівник експертної установи,  так і
будь-яка інша особа (спеціаліст),  яка  залучається  до  виконання
функцій  експерта  в  конкретній  справі й має потрібні знання для
подання відповідного висновку.
     Експерт зобов'язаний подати об'єктивні висновки з поставлених
перед ним питань.
     Експерт має право:
     - знайомитися з матеріалами справи,  що  стосуються  предмета
експертизи;
     - заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів,
потрібних для подання висновків;
     - з дозволу посадової особи,  у  провадженні  якої  перебуває
справа,    ставити    запитання   особі,   яка   притягується   до
відповідальності за порушення митних правил;
     - бути присутнім при розгляді справи.
 
     3.15. Перекладачем може бути особа,  що володіє мовою, знання
якої потрібне для  здійснення  перекладу  під  час  провадження  у
справі про порушення митних правил.
     Згідно з Митним кодексом України  (  92-15  )  обмежень  щодо
особи   перекладача   не  встановлено,  за  винятком  вимоги  щодо
володіння нею мовою,  знання якої потрібне під час  провадження  у
справі.
     Перекладач призначається посадовою особою, у провадженні якої
перебуває справа про порушення митних правил.
     Перекладач зобов'язаний точно й у повному обсязі  здійснювати
доручений  йому  переклад,  у  необхідних  випадках брати участь у
проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
     Послугами перекладача мають право  користуватись  особи,  які
беруть  участь у провадженні у справах про порушення митних правил
і не володіють мовою, на якій ведеться провадження.
     3.16. Свідком  може  бути  будь-яка  особа,  якщо  є підстави
вважати,  що їй відомі обставини,  що  підлягають  установленню  у
справі про порушення митних правил.
     За викликом посадової особи,  у  провадженні  якої  перебуває
справа про порушення митних правил,  свідок зобов'язаний з'явитися
до  цього  органу  в  призначений  час  у  визначене  місце,  дати
детальні,  правдиві  пояснення  й  повідомити  все  відоме  йому у
справі, відповісти на поставлені запитання.
     Якщо повідомлені свідком відомості базуються на повідомленнях
інших осіб або їх джерело невідоме, то вони підлягають перевірці.
     Свідка викликають запрошенням,  у якому зазначається,  куди й
до кого він повинен з'явитися,  а також  день  і  час.  Запрошення
вручається свідку під підпис, а в разі його тимчасової відсутності
- дорослим членам сім'ї,  адміністрації за місцем роботи, житловим
органам  за місцем проживання або надсилається йому рекомендованим
листом  з  повідомленням.  Свідок  може  бути   викликаний   також
телефонограмою, телеграмою або за допомогою інших засобів зв'язку.
     3.17. Поняті - особи,  які залучаються до участі в проведенні
процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
     У присутності понятих проводяться такі процесуальні  дії,  як
вилучення   товарів,   транспортних   засобів,  документів,  митне
обстеження, пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів
для впізнання, взяття проб і зразків для проведення експертизи.

 

 

попередній документ наступний документ
Партнеры


Правовые ресурсы