LawUA.info - Правовой Портал Украины
Счетчики
Рейтинг@Mail.ru



Вирок скасовано у зв"язку з порушенням органами слідства й судом вимог статей 22 КПК України. У випадку, коли підсудний в останньому слові повідомив про нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд повинен відновити судове слідство

Архів. Текст правового акту із змінами та доповненнями на лютий 2008 року



  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 25.12.97
 
         Вирок скасовано у зв'язку з порушенням органами
         слідства  й  судом вимог статей 22 КПК України.
         У випадку,  коли  підсудний  в останньому слові
         повідомив про нові обставини, які мають істотне
         значення  для  справи,  суд  повинен  відновити
                         судове слідство
 
                             (Витяг)
 
     Вироком судової колегії в  кримінальних  справах  Вінницького
обласного  суду  від 6 жовтня 1997 р.  Г.  засуджено за сукупністю
злочинів, передбачених ст. 94, ч. 2 ст. 17, пунктами "е", "ж", "з"
ст. 93,  ч. 1 ст. 222 і ч. 2 ст. 145 КК ( 2001-05, 2002-05 ), І. -
за ч. 3 ст. 186 КК, а К. - за ч. 3 ст. 186 і ч. 1 ст. 222 КК.
     Г. визнано винним у тому,  що 21 квітня 1996 р.  близько 21-ї
години він,  їдучи разом з Ч.  і Н.  в  автомобілі  БМВ-318,  яким
керував і.,  вчинив на грунті помсти умисне вбивство Н.,  зробивши
прицільний постріл в голову потерпілого з  пістолета,  який  носив
при  собі  без  відповідного  дозволу.  Бажаючи приховати вчинений
злочин,  Г.  за зговором з і.  та Ч.  (матеріали  щодо  останнього
виділено  в  окреме  провадження)  вивезли  труп  Н.  у  ліс і там
закопали.
     Наступного дня   і.   з   метою  приховання  злочину  передав
пістолет,  з якого було  вбито  Н.,  на  зберігання  М.,  а  також
ретельно  вимив  від  слідів  крові  салон автомобіля та закрив на
панелі кульовий отвір.
     19 травня 1996 р. близько 4-ї години Г., знаючи, що К. відомо
про вчинене ним умисне вбивство,  і боячись, що той повідомить про
це   правоохоронні   органи,   вчинив  замах  на  умисне  вбивство
останнього способом,  небезпечним для життя багатьох осіб: кинув у
вікно квартири ручну осколочну гранату, яку носив без відповідного
дозволу,  - однак К.  від цього не загинув з не  залежних  від  Г.
причин.  Умисним  знищенням та пошкодженням майна внаслідок вибуху
гранати сім'ї  К.  було  заподіяно  значну  матеріальну  шкоду  на
загальну суму 1936 грн.
     Розглянувши справу за касаційними скаргами потерпілого Н. Г.,
засудженого   Г.   та  адвоката  судова  колегія  Верховного  Суду
скасувала вирок з таких підстав.
     Відповідно до   вимог   ст.   22   КПК  (  1001-05  )  органи
попереднього слідства і суд зобов'язані  вжити  всіх  передбачених
законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження
обставин справи.  Як вбачається з матеріалів даної справи,  органи
слідства   ці   вимоги  закону  належним  чином  не  виконали,  не
з'ясувавши  з  достатньою  повнотою  обставини,  що  мали  важливе
значення для справи.
     Показання Г.,  викладені  ним  у  явці  з повинною та під час
допиту  як  підозрюваного,  на  яких  грунтується   обвинувачення,
перевірялися не в повному обсязі й заходів до встановлення дійсних
обставин події вжито не було.
     Ці недоліки  не були усунуті й у судовому засіданні.  Під час
допиту як підсудного Г.  категорично  заперечував  причетність  до
вбивства  Н.  та вибуху в квартирі К,  посилаючись на застосування
щодо нього недозволених методів слідства.  В останньому ж слові Г.
заявив,  що був присутнім в автомашині,  коли Ч. убив потерпілого.
Однак суд  всупереч  вимогам  ст.  319 КПК ( 1003-05 ) не відновив
судове слідство, незважаючи на повідомлення Г. обставин, які мають
істотне значення для справи, а постановив щодо нього обвинувальний
вирок, оцінивши в ньому викладені Г. факти.
     Відповідно до   ч.   2  ст.  73  КПК  (  1001-05  )  визнання
підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення
лише  за  умови  його  підтвердження  сукупністю  доказів,  що ї у
справі.
     Показанням Г.,  які  він  дав  як  підозрюваний,  було надано
вирішальної доказової сили без належної їх  перевірки.  Проте,  як
вбачається  з  матеріалів  справи,  слід  було ретельно перевірити
достовірність цих пояснень,  з'ясувати причину  суперечностей  між
ними,  показаннями  інших підозрюваних та рештою добутих доказів і
дати всім їм належну оцінку.
     Оскільки ці  недоліки  не  можуть  бути  усунуті  в  судовому
засіданні,  а для встановлення нових  даних  необхідно  проведення
слідчих дій,  судова колегія Верховного Суду України вирок судової
колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду щодо  Г.
та і. скасувала, а справу направила на нове розслідування.
     Як зазначила   судова   колегія,   у   процесі    додаткового
розслідування органам слідства необхідно з'ясувати такі обставини.
     З метою перевірки тверджень Г.  про самообмову та обмову його
на попередньому слідстві з боку і.  слід перевірити обставини явки
Г. з повинною.
     З матеріалів   справи   видно,   що  під  час  допиту  Г.  як
підозрюваного,  який відбувався за участю адвоката 24 травня  1996
р.  з  17  години  до  18  години  5 хвилин,  він заперечував свою
причетність до вчинених злочинів.  Однак до справи  долучено  його
явку  з  повинною,  датовану  тим  же  числом,  а  зареєстровану в
черговій частині РВВС 25 травня 1996 р.  Щодо обставин, викладених
ним  у явці з повинною,  Г.  допитувався без участі адвоката і при
цьому стверджував,  що він пообіцяв працівникові міліції дати такі
пояснення.  Під  час  додаткового  допиту  за участю адвоката та в
наступних  показаннях  Г.  скаржився  на  поганий  стан  здоров'я,
стверджуючи, що його примусили написати явку з повинною. При цьому
він посилався на те, що йому заподіяно тілесні ушкодження. Останнє
підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 29 травня
1996 р.
     Отже, треба  ретельніше  перевірити обставини причетності Г.,
до  вбивства  Н.  Необхідно  також   з'ясувати   мотиви   вбивства
потерпілого.  З цією метою потрібно: встановити й допитати свідків
про взаємини між Н.  та обвинуваченими,  зокрема детально допитати
матір  Г.  щодо  перебування  її в інтимних стосунках з Н.  і щодо
того,  як це вплинуло на відносини Г.  і  потерпілого;  перевірити
версію можливого вбивства Н.  з корисливих мотивів, враховуючи те,
що,  за твердженням батька загиблого, після вбивства К. реалізував
належний останньому автомобіль БМВ-318,  а також користувався його
одягом.   Необхідно   встановити   дійсні    обставини    вбивства
потерпілого.
     В основу обвинувального вироку покладено показання  Г.,  дані
ним  під  час  допиту  як  підозрюваного  та  викладені  в  явці з
повинною, однак вони не одержали належної оцінки.
     Зокрема, Г.  заявляв,  що вчинив убивство Н. у ніч з 21 на 22
лютого 1996 р.,  хоч інші докази підтверджують,  що ця подія  мала
місце 21 квітня того ж року.
     Не перевірено твердження Г.,  що К. дав йому пістолет з двома
патронами  для  вбивства  Н.,  а  в наступному передав гранату для
розправи  над  його  батьками.   Тому   органам   слідства   треба
встановити,  де Г.  взяв пістолет для вбивства Н., а також гранату
для  вбивства  К.,  допитати  І.,  К.  та  інших  осіб   з   метою
встановлення,  чи дійсно пістолет належав потерпілому і яким чином
він потрапив до Г.
     Необхідно також  детально  допитати очевидців убивства Н.  та
провести відтворення обстановки й обставин події,  щоб  об'єктивно
встановити,   як   розміщувались   пасажири  на  задньому  сидінні
автомобіля, звідки було вчинено постріл у потерпілого.
     Потребує перевірки твердження Г.  про те, що під час вбивства
відстань між стволом пістолета та головою потерпілого була  10  см
(в той час як згідно з експертним висновком - 1,5 - 2 м).
     Шляхом допиту очевидців,  що захоронювали  труп,  мають  бути
встановлені  обставини  про  наявність у потерпілого п'яти рубаних
ран голови з  осколочними  переломами  скроні  та  лобових  кісток
зліва.  Встановити  обставини заподіяння вогнестрільного поранення
стегна в квітні 1996 р.  та можливу причетність до  його  вбивства
інших осіб.
     Необхідно ще раз  перевірити  пояснення  Г.  на  попередньому
слідстві щодо обставин вчинення ним замаху на вбивство К., зокрема
його твердження,  що в той момент,  коли він  кинув  гранату,  був
присутній П., для чого провести між цим свідком та Г. очну ставку.
     Витребувати свідоцтво про смерть Ч. та допитати його рідних з
приводу  переоформлення  на  одного  з них автомобіля потерпілого,
здійсненого К. за вказівкою Ч.
     У разі  необхідності  має  бути  проведено  інші  слідчі дії,
вирішено питання про визнання Н.  Г.  цивільним  позивачем,  вжито
заходів до забезпечення відшкодування потерпілому завданої шкоди.
 
 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4, 1998 р.



 

 

попередній документ наступний документ
архів-2007
Партнеры


Правовые ресурсы