LawUA.info - Правовой Портал Украины
Счетчики
Рейтинг@Mail.ru



Про визнання недійсною тристоронньої угоди від 18.09.96 про спільну діяльність N 95/6 КП, укладеної між КП "Одеська хутрова фабрика", акціонерним банком "Південний" та Фонду Держмайна України

Архів. Текст правового акту із змінами та доповненнями на лютий 2008 року



                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
                   АРБІТРАЖНА НАГЛЯДОВА КОЛЕГІЯ
                            Постанова
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 28.12.96                             Справа N 04-1/ЦА-95/6-13/151
 
       (Додатково див. Рішення ВАСУ N 95/6 ( v95_6800-96 )
    від 18.09.96 р. та Ухвалу ( va5_6800-96 ) від 19.08.96 р.)
     Арбітражна наглядова     колегія    за    участю    прокурора
цивільно-судового управління Генеральної  прокуратури  України,  а
також представника КП "Одеська хутрова фабрика" розглянула протест
Генерального прокурора України на рішення Вищого арбітражного суду
України  від  18.09.96 зі справи N 95/6 ( v95_6800-96 ) за позовом
Генерального  прокурора  України  в  інтересах  держави  в   особі
Головного  державного  казначейства України до КП "Одеська хутрова
фабрика",  акціонерного банку "Південний", Фонду держмайна України
про  визнання недійсною тристоронньої угоди про спільну діяльність
від 19.10.95 N 65,  укладеної між Фондом державного майна  України
(далі  -  Фонд),  акціонерним  банком "Південний" (далі - Банк) та
колективним  підприємством  "Одеська  хутрова  фабрика"  (далі   -
Фабрика).
     Рішенням Вищого    арбітражного   суду   України   у   позові
відмовлено;  суддя  посилався  на  те,   що   відповідачі   подали
арбітражному  суду  тристоронню  угоду від 30.08.96 про розірвання
угоди про спільну діяльність від 19.10.95 N 65.
     Генеральний  прокурор  України  приніс протест  від  12.11.96
N 8а-25043-96,   у   якому    просить   скасувати  рішення  Вищого
арбітражного    суду  України  від  18.09.96  зі  справи  N  95/6,
(  v95_6800-96  )   задовольнити  позов  про  визнання   недійсною
тристоронньої угоди про спільну  діяльність   від  19.10.95  N  65
та  стягнення  з  Фонду 1227397000 крб.,  з Банку 24540000 крб. та
з   Фабрики  20  млрд. крб.  У  протесті  вимоги  обгрунтовуються,
зокрема, таким.
     19.10.95 Фонд,  Банк та Фабрика уклали тристоронню угоду N 65
про спільну діяльність. За цією угодою Фонд надав Фабриці кредит у
сумі 20 млрд.  крб.  строком на 6  місяців  з  умовою  щомісячного
перерахування  плати  за  його користування у розмірі 30 відсотків
річних  від  загальної  суми.  Повернення  кредиту  та   відсотків
контролював  Банк,  за  що Фабрика повинна була перераховувати 2 %
річних.  За одержаний кредит Фабрика в листопаді 1995 р.  та січні
1996  р.  перерахувала  Фонду  відсотки за користування кредитом у
розмірі 1227391000 крб.  із змісту угоди випливало, що її укладено
з метою приховати іншу угоду - договір кредиту. Останнє суперечить
ст.3  Закону  України  "Про  банки   і    банківську   діяльність"
( 872-12 ),  оскільки  надання кредитів іншими юридичними особами,
крім банків,  забороняється.  У  зв'язку  з  тим,  що  умови угоди
виконані обома  сторонами,  в  доход держави має бути стягнено все
одержане  ними  за  цією  угодою   на  підставі  ст.49  ЦК України
( 1540-06 ). Дії відповідачів,  які  у судовому засіданні 18.09.96
подали  угоду  від 30.08.96  про  розірвання оспорюваної угоди про
сумісну  діяльність, свідчать про  намагання  уникнути  повернення
державі отриманого ними за угодою, укладеною з порушенням  чинного
законодавства. Суперечать  матеріалам   справи і висновки суду про
те,  що  розірвання  договору  про  сумісну  діяльність  вичерпало
предмет  спору.  Адже змістом   позовних   вимог   було  не тільки
визнання  недійсною  тристоронньої  угоди  про сумісну діяльність,
але  й  стягнення  з  відповідачів   на   користь  держави  всього
одержаного  ними  за  цією  угодою  на підставі  ст.49  Цивільного
кодексу України. Зазначеним  обставинам суд не дав належної оцінки
і тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
     Перевіривши матеріали  справи,  арбітражна  наглядова колегія
відзначає таке.
     Фонд держмайна  України,  КП  "Одеська хутрова фабрика" та АБ
"Південний" 19.10.95 уклали тристоронню угоду  N  65  про  спільну
діяльність.  За  угодою  Фонд передав Одеській хутровій фабриці 20
млн.  крб.  фінансової підтримки з Державного позабюджетного фонду
приватизації   під   зобов'язання   Банку   забезпечити   контроль
повернення фінансової підтримки та відсотків за користування  нею.
Прибуток   у   вигляді   відсотків   за   користування  підтримкою
розподілено у співвідношенні 28 % - Фонду, 2 % - Банку.
     Фонд держмайна  України позову не визнав,  посилаючись на те,
що,  укладаючи спірну угоду,  він діяв  у  рамках  ст.23    Закону
України    "Про    приватизацію   майна   державних   підприємств"
( 2163-12 ),  згідно  з  якою   кошти   з    Фонду    приватизації
спрямовуються     на    кредитування   технічного    переозброєння
приватизованих  підприємств та розвиток підприємництва.
     Акціонерний банк  "Південний"  позов  про  визнання недійсною
угоди від 19.10.95 N 65 про спільну діяльність визнав, але просить
врахувати,  що  передбачених  угодою  відсотків він від Фабрики не
одержав (а.с.22).
     Відповідно до ст.ст.4,  23 Закону України  "Про  приватизацію
майна  державних  підприємств"  (  2163-12  ) одержані від продажу
державного  майна  кошти,   які   зараховані   до   позабюджетного
Державного  фонду  приватизації,  спрямовуються також і на вказані
ФДМУ  цілі  у   межах,   що   визначаються   Державною   програмою
приватизації.   Державна  програма   приватизації   затверджується
Верховною  Радою  України  за  поданням   Кабінету       Міністрів
України. Така програма на 1995 р. не була затверджена.
     ФДМУ перевищив  свої  повноваження  щодо  надання  фінансової
підтримки і порушив вимоги чинного законодавства,  що регулюють ці
відносини.
     Назва угоди не відповідає її правовій природі:  спірна  угода
не  є договором про сумісну діяльність (ст.ст.430-434  ЦК  України
( 1540-06  ),  оскільки  сумісна  діяльність передбачає досягнення
господарської  мети,  а  не одержання прибутку.  За своєю правовою
природою ця угода є договором кредитування.  Отже,  відповідно  до
ст.58  ЦК  України  вона вважається удаваною,  а тому до неї мають
застосовуватись  правила,  що  регулюють  ту  угоду,  яку  сторони
насправді мали на увазі, в даному випадку - кредитну.
     Укладаючи оспорювану   угоду    про    спільну    діяльність,
відповідачі  знехтували  вимогами Закону України "Про приватизацію
майна державних підприємств" ( 2163-12 ), який містить категоричні
умови кредитування приватизованих підприємств.  З огляду на це суд
вважає, що вони діяли з умислом.
     Крім того,  надаючи Фабриці кредит з перевищенням компетенції
та  порушенням  закону,  Фонд  мав  усвідомлювати,  що  така угода
суперечить інтересам держави. Адже кошти позабюджетного Державного
фонду   приватизації   включені  до  Державного  бюджету  України,
управління  коштами  якого  покладено  на  Державне   казначейство
України.
     За таких обставин дії учасників угоди від  19.10.95  N  65  з
використання  коштів  позабюджетного Державного фонду приватизації
неправомірні. Ця угода суперечить інтересам держави та суспільства
і   тому   відповідно   до   ст.49   Цивільного   кодексу  України
( 1540-06 )  є недійсною,  а все одержане відповідачами і  належне
їм за  згаданою угодою має бути стягнено в доход держави.
     Виходячи з  вищевикладеного,  арбітражна  наглядова   колегія
вважає,   що   протест  Генерального  прокурора  України  підлягає
задоволенню, а прийняте рішення - скасуванню.
     Керуючись ст.49  ЦК  України  (  1540-06   ),   ст.ст.106-108
Арбітражного   процесуального   кодексу   України   (  1798-12  ),
арбітражна  наглядова  колегія  Вищого  арбітражного суду  України
П О С Т А Н О В И Л А:
     1. Протест  Генерального  прокурора України на рішення Вищого
арбітражного  суду  України  від  18.09.96  зі   справи   N   95/6
( v95_6800-96 ) задовольнити.
     2. Рішення  Вищого  арбітражного суду України від 18.09.96 зі
справи N 95/6 ( v95_6800-96 ) скасувати.
     3. Позов  задовольнити.   Тристоронню   угоду   про   спільну
діяльність від 19.10.95 N 65 визнати недійсною.
     4. Стягнути  з  КП  "Одеська хутрова фабрика" в доход держави
200245 грн. 40 коп.
     Виданий наказ надіслати для  виконання  державній  податковій
інспекції м. Одеси.
     5. Стягнути  з Фонду державного майна України в доход держави
12273 грн. 91 коп.
     Видати наказ і надіслати для виконання  державній  податковій
інспекції м. Києва.
     6. Витрати  зі  сплати держмита розподілити між відповідачами
порівну.
     6.1. Стягнути  з  Фонду  державного  майна  України  в  доход
Державного бюджету України 3541 грн. 99 коп. державного мита.
     Видати наказ і надіслати для виконання  державній  податковій
інспекції м. Києва.
     6.2. Стягнути   з   КП  "Одеська  хутрова  фабрика"  в  доход
Державного бюджету України 3541 грн. 99 коп. державного мита.
     Видати наказ  і  надіслати для виконання державній податковій
інспекції м. Одеси.
     6.3. Стягнути з АБ "Південний"  в  доход  Державного  бюджету
України 3541 грн. 99 коп. державного мита.
     Видати наказ і надіслати для виконання  державній  податковій
інспекції м. Одеси.
 
 "Збірник рішень та арбітражної практики Вищого
 арбітражного суду України", N 2, 1997 р.



 

 

попередній документ наступний документ
архів-2001
Партнеры


Правовые ресурсы