Концепція Національної програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту громадян на 1994-1995 роки та період до 2000 року

Архів. Текст правового акту із змінами та доповненнями на лютий 2008 року

|Навігація|


 
                        К О Н Ц Е П Ц І Я
 
   Концепція  Національної  програми  ліквідації  наслідків
   Чорнобильської катастрофи і соціального захисту громадян
           на 1994-1995 роки та період до 2000 року
 
     Аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року,
увійшла  в  історію  України  як  одна  з  найтяжчих  трагедій  XX
століття,  наслідки  якої  будуть  позначатись  на  житті  кількох
поколінь людей.  Чорнобильська катастрофа супроводжувалась викидом
великої кількості  радіонуклідів  в  навколишнє  середовище,  вона
призвела  до  значних  людських та матеріальних втрат,  погіршення
стану здоров'я населення,  завдала непоправної  шкоди  українській
культурі.  Нині  в  Україні площа радіоактивних забруднених земель
вище  1  Кі/км2  по  цезію-137  становить  7  млн.  гектарів.   На
забруднених територіях зараз проживає 2,6 млн. чоловік.
     У попередні роки роботи по  ліквідації  наслідків  аварії  на
Чорнобильській  АЕС  проводились  згідно  з  державною   програмою
невідкладних заходів на  1990-1992  роки,  затвердженою  Верховною
Радою  СРСР  у  1990  році.  Програмою    передбачалось    цільове
фінансування  багатопланових  робіт,  серед  яких    найголовнішим
завданням  було  відселення  людей  з  територій,  де    ефективна
еквівалентна доза за рік перевищувала 0,5 бер.  На  1  січня  1992
року було відселено понад 163 тис.  чоловік.  Перепрофільовано  та
виведено  з  господарчої  діяльності    понад    270    тис.    га
сільськогосподарських  угідь  та  лісів.  З   метою    недопущення
забруднення Дніпра,  водою  якого  забезпечується  понад  32  млн.
жителів України, збудовано 131 гідротехнічну споруду.  Загалом  за
1986-1991 роки витрати на ліквідацію  наслідків  аварії  та  прямі
збитки становили 15 млрд. крб. Значна  частина  багатьох  розділів
програми,  таких  як  моніторинг,  науковий  супровід,   створення
реєстру потерпілих, повинна була виконуватись союзними  установами
та спеціалізованими організаціями, яких в Україні було мало або  й
зовсім не було.
     У зв'язку з розпадом  Союзу  РСР  планомірний  хід  виконання
робіт порушився, що призвело до несвоєчасного  або  не  у  повному
обсязі виконання окремих розділів програми 1990-1992 років.
     У даний час, коли  від  дня  катастрофи  минуло  більше  семи
років,  її  масштаби  усвідомлюються  все  повніше    і    виникає
необхідність  виконання  принципово  нових   системних    заходів:
завершення переселення людей із забруднених  територій,  соціальна
та медична допомога населенню, що проживає у забруднених  районах,
вирішення  соціально-психологічних   проблем,    зменшення    дози
опромінення населення, забезпечення чистими продуктами харчування,
проведення  дезактиваційних   робіт,    створення    інформаційних
технологій,  здійснення  радіаційного  контролю  та   радіаційного
моніторингу,  вирішення  проблеми  зони  відчуження  та    об'єкта
"Укриття",  наукове  забезпечення    розв'язання    чорнобильських
проблем, розвиток культури і освіти в потерпілих районах.
     1.  Розробка  оптимальних  заходів  з  мінімізації  наслідків
Чорнобильської катастрофи має грунтуватись на наукових  даних  про
вплив постійної дії малих  доз  іонізуючої  радіації  техногенного
походження на здоров'я людей з урахуванням соціально-психологічних
факторів. Такі дані, з урахуванням негативного впливу на  здоров'я
населення інших  факторів  та  економічних  умов,  формують  базис
медико-гігієнічних, економічних нормативів та законодавчих  актів,
що регулюють проведення робіт, пов'язаних з ліквідацією  наслідків
катастрофи.
     Чорнобильська  катастрофа   справила    безпрецедентний    за
масштабами, рівнем та ізотопним складом радіоактивного забруднення
техногенний вплив на населення  та  екосистеми.  Ці  обставини  не
дають змоги однозначно тлумачити дані  попередніх  досліджень  для
прогнозування її наслідків. Тому нормативна та  законодавча  база,
затверджена НКРЗ України та Верховною  Радою  України,  періодично
можуть уточнюватися та змінюватися з  урахуванням  даних  наукових
досліджень, одержаних при виконанні цієї Програми.
     Концепція Національної програми та сама Національна  програма
ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  і   соціального
захисту громадян на 1994-1995 роки та період до 2000 року (далі  -
Програма) грунтуються  на  законах  України  "Про  правовий  режим
території,  що  зазнала  радіоактивного   забруднення    внаслідок
Чорнобильської  катастрофи",  "Про  статус  і  соціальний   захист
громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",
законодавчих та інших нормативних актах.
     У зв'язку з  надзвичайною  складністю  вирішення  поставлених
проблем і можливими змінами в законодавчих  та  інших  нормативних
актах  Концепція  та  Програма  мають  адаптивний   характер    із
збереженням  можливості  їх  оперативного  коригування  на  основі
результатів наукових досліджень.
     2. Головні цілі Програми полягають у:
     1) зменшенні  (з  урахуванням  колективної  дози)  загального
ризику  втрати  здоров'я  населення,  яке  постраждало   внаслідок
Чорнобильської катастрофи, та тих  його  груп,  що  проживають  на
територіях радіаційного впливу;
     2)    зменшенні     екологічних,        економічних        та
соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи.
     3.  Досягнення  зазначених  цілей  потребує  вирішення  таких
завдань:
     1)  впровадження  ефективних  організаційних  та  лікувальних
заходів, включаючи заходи щодо забезпечення населення  забруднених
територій  екологічно  чистими  високоякісними    продуктами    та
лікувальними засобами;
     2) обмеження дози опромінення до встановлених  нормативів  та
подальше її можливе зменшення, виходячи з поняття колективної дози
як основного критерію впливу радіації на здоров'я населення;
     3)  досягнення  економічно   оптимального    рівня    безпеки
технологічних об'єктів зони відчуження ("Укриття",  Чорнобильської
АЕС, сховища радіаційних відходів та інших) та мінімізація  ризику
радіаційного  впливу  зони  на  подальше  радіаційне   забруднення
навколишніх територій;
     4)  реалізація  системи  пільг  та  компенсацій  особам,  які
постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  з  урахуванням
цільової спрямованості цих заходів на  поліпшення  стану  здоров'я
населення;
     5) проведення  фундаментальних  та  прикладних  досліджень  з
усього  комплексу  проблем  ліквідації  наслідків   Чорнобильської
катастрофи з наданням пріоритетів питанням поширення радіонуклідів
у навколишньому середовищі, їх  міграції  по  харчових  ланцюжках,
аналізу  наслідків  постійної   дії    малих    доз    іонізуючого
випромінювання в поєднанні з іншими  несприятливими  факторами  на
здоров'я людей  та  біологічні  об'єкти  з  метою  довгострокового
прогнозування  динаміки    здоров'я    населення,    вдосконалення
гігієнічних  нормативів  та  розробки  профілактично  -лікувальних
заходів,  пошуку  та  обгрунтування    ефективного    економічного
забезпечення Програми;
     6)  продовження  та  розвиток   робіт    щодо    радіаційного
моніторингу    території    України,    включаючи      комп'ютерну
систематизацію    широкого        спектру        радіоекологічних,
медико-санітарних та демографічних параметрів як необхідну  основу
для прийняття рішень про впровадження заходів для зниження  ризику
втрати здоров'я населення;
     7) реалізація системи заходів щодо інформування громадськості
про медико-екологічний стан  території  проживання  та  здійснення
Програми, впровадження санітарно-гігієнічної освіти широких верств
населення та  спеціалізованої  підготовки  фахівців  за  напрямами
реалізації Програми;
     8) розвиток народної освіти та  культури  на  територіях,  що
постраждали,  включаючи  заходи    щодо    збереження    комплексу
традиційної народної культури Полісся;
     9)  організація  цілеспрямованої  роботи,    пов'язаної    із
забезпеченням постійного  розвитку  і  вдосконалення  законодавчої
основи з урахуванням результатів, одержаних при виконанні Програми
та відповідним її коригуванням.
     4.  Для  вирішення  зазначених  завдань  повинні  бути  вжиті
відповідні заходи:
 
     1) важливим засобом контролю за  поліпшенням  стану  здоров'я
осіб,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  є
система  заходів  організаційно-медичного  характеру  на    основі
запровадження Державного (Національного) реєстру  таких  осіб  для
оцінки та прогнозу стану їх здоров'я. Пріоритетною буде робота  по
виконанню програми обов'язкової цільової щорічної  диспансеризації
та надання всіх видів медичної допомоги  з  урахуванням  критеріїв
статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",  а  також
робота  по  реконструкції  дозових  навантажень   населення,    що
постраждало.
     Програма    повинна    передбачати    розширення      системи
спеціалізованих  медичних  закладів  державного,   обласного    та
районних        рівнів,        будівництво         спеціалізованих
лікувально-профілактичних,  оздоровчих   та    санаторно-курортних
закладів, зміцнення їх матеріально-технічної бази.
     Необхідно  вдосконалити  медичне  обслуговування  дітей,  які
постраждали внаслідок катастрофи, провести комплекс  досліджень  у
цьому  напрямі,  розробити  заходи    щодо    їх    медичної    та
соціально-психологічної реабілітації.
     Одним із шляхів істотного поліпшення профілактики захворювань
повинно  стати  виробництво  продуктів   харчування,    збагачених
радіопротекторами,  імуномодуляторами  та  речовинами,    здатними
зменшувати  вміст  радіонуклідів  в  організмі  людини,  а   також
постачання екологічно чистих продуктів.
     Необхідно  розробити  систему    економічного    стимулювання
виробництва  екологічно  чистої  продукції  та  її  постачання   у
радіаційно забруднені регіони;
 
     2) у Програмі планується виділити три основних  шляхи,  якими
можна  досягти  обмеження  дози  опромінення    до    встановлених
нормативів та подальшого його зменшення до більш низьких рівнів.
 
     Перший  шлях  -  це  переселення  всіх  людей  з    територій
обов'язкового відселення та бажаючих  -  з  районів  добровільного
гарантованого відселення.
     У  зоні  безумовного   (обов'язкового)    та    гарантованого
добровільного відселення проживає близько 700 тис. чоловік, з яких
найближчим часом необхідно відселити 40 тис. (13 тис.  сімей).  Ще
11,4 тис. сімей побажали  відселитися  самостійно.  Крім  того,  у
черзі на одержання житла перебуває 27,1 тис. сімей ліквідаторів.
     Беручи до уваги, що населення середнього та похилого віку  за
цей  час  одержало  70-80  відсотків  допустимої  за  життя  дози,
будь-яке  зволікання  із  строками   переселення    робить    його
неефективним.
     Програма 1990-1992 років передбачала першочергове спорудження
житла, але зараз будівництво населених  пунктів  для  переселенців
здійснюється практично без об'єктів соціальної інфраструктури,  що
не забезпечує  належних  умов  життя  та  праці.  Тому  капітальні
вкладення в 1993-1994 роках повинні бути  спрямовані  на  розвиток
соціальної інфраструктури  в  споруджених  селищах  та  завершення
початого будівництва. До перегляду  законодавчої  основи  для  зон
обов'язкового   та    добровільного    гарантованого    відселення
першочерговим треба вважати переселення сімей з дітьми.
     Другий  шлях  -  це  зменшення  дози  опромінення,  передусім
внутрішнього, від радіоактивно  забрудненої  сільськогосподарської
продукції місцевого виробництва, споживання якої  становить  75-95
відсотків загальної дози, з них 70-90 відсотків -  від  споживання
молока,  виробленого  переважно  в  індивідуальному  секторі    на
забруднених  територіях.  Для  вирішення  цієї    проблеми    слід
забезпечити гарантоване фінансування відповідних розділів цільової
програми,  де  має  бути  передбачено  шляхи   зниження    дозових
навантажень від споживання харчових продуктів  лісу,  забезпечення
радіаційно чистими  пасовищами  поголів'я  худоби  індивідуального
сектора.
     Поряд із здійсненням заходів, що  можуть  бути  віднесені  до
постійних (вапнування, внесення підвищених норм мінеральних добрив
тощо), у Програмі повинно бути передбачено  також  широкомасштабне
впровадження активних засобів зменшення переходу радіонуклідів  до
сільськогосподарської продукції, таких як зміна землекористування,
добування  та  внесення  сапропелю,  застосування  комбікормів   з
домішками, що зв'язують  цезій-137  тощо.  На  основі  відповідних
наукових  обгрунтувань  треба  розробити  систему  заходів    щодо
реабілітації радіоактивно забруднених територій. Необхідно  більше
уваги  приділяти  умовам  праці  в    сільському    та    лісовому
господарствах, ширше застосовувати спеціальну  техніку,  проводити
дезактивацію, де вона буде ефективною (зокрема тваринницьких ферм,
майстерень  та  інших  споруд).  Необхідно    також    запровадити
технологічну  переробку  продукції  з  рівнем   забруднення,    що
перевищує діючі в Україні нормативи.
     Третій шлях - дезактиваційні та інженерно-технічні  роботи  у
населених пунктах, де сумарна доза зумовлюється,  головним  чином,
зовнішнім  опроміненням  (нині  визначено  149  таких    населених
пунктів), в яких внаслідок нерівномірного  "плямистого"  характеру
радіоактивного забруднення частина  жителів  одержує  більшу,  ніж
середня, дозу зовнішнього опромінення.
     Здійснення дезактиваційних робіт  повинно  не  лише  зменшити
дозу  опромінення  населення,  але  й  сприяти  поліпшенню    його
соціально-психологічного стану  та  економічної  активності,  тому
вони  повинні   плануватися    в    комплексі    з    будівництвом
культурно-побутових    об'єктів,     централізованих        систем
водопостачання, газифікацією. У цілому роботи  з  дезактивації  та
соціально-економічної реабілітації населених пунктів повинні  бути
закінчені до 2000 року;
     3) для зниження екологічного ризику  необхідно  значну  увагу
приділяти зоні відчуження, в межах якої налічується більш  як  800
сховищ  радіоактивних  відходів.  Треба  вирішити  питання    щодо
будівництва комплексу переробки та локалізації відходів. Необхідно
істотно  посилити  правоохоронний  і  протипожежний  режим   зони,
усунути небезпеку, пов'язану з водоймою-охолоджувачем та  заплавою
ріки Прип'ять, звернувши першочергову увагу на заходи, що зменшили
б ризик міграції  радіонуклідів  за  межі  зони  та  басейну  ріки
Дніпро.
     Ретельне вивчення стану четвертого енергоблока Чорнобильської
АЕС дало змогу зробити  висновок,  що  безпека  об'єкта  "Укриття"
гарантується не на 30 років  (згідно  з  проектом),  а  на  значно
менший строк. Необхідно розробити  систему  першочергових  заходів
для зниження ризику аварійних ситуацій  на  "Укритті".  Для  цього
необхідно використати розробки вітчизняних фахівців та  результати
Міжнародного конкурсу проектів і технічних рішень про перетворення
об'єкта  "Укриття"  Чорнобильської  АЕС  у  екологічно    безпечну
систему. Усе це вимагає окремої розробки концепції зони відчуження
для найбільш  раціонального  використання  її  в  майбутньому  для
України;
     4) удосконалення системи пільг та  компенсацій,  яка  має  на
меті якнайефективніше впливати на поліпшення  здоров'я  населення,
що постраждало, та зменшувати загальний ризик його втрати, а також
послаблювати соціально-психологічні наслідки аварії.
     У Програмі витрати на ці цілі  розподіляються  відповідно  до
Закону України "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
     Значних  коштів    потребують    найбільш    численні    зони
гарантованого    добровільного    відселення    та      посиленого
радіоекологічного контролю. Велика частка цих асигнувань  припадає
на заходи щодо  оздоровлення  людей,  надання  медичної  допомоги,
створення необхідної інфраструктури та  робочих  місць  у  районах
переселення.
     Те, що розраховані згідно з діючим законодавством витрати  на
пільги та компенсації в зоні посиленого  радіологічного  контролю,
яка найменш постраждала, становлять 44 із 50,7 відсотків витрат на
ці цілі, вказує на доцільність зміни законодавчої основи для більш
ефективного використання коштів Програми при  досягненні  головних
її  цілей  та  гарантованому  дотриманні  прав   ліквідаторів    і
потерпілих від Чорнобильської катастрофи;
     5) фінансування Програми забезпечується за рахунок Державного
бюджету. Поряд з  цим  місцеві  та  регіональні  органи  державної
виконавчої влади на законодавчій основі знаходять  можливість  для
часткового  самофінансування  заходів  Програми    за    допомогою
економічних методів стимулювання підприємницької діяльності.
     Матеріально-технічне    забезпечення    програмних    заходів
провадиться відповідно до державного замовлення. Державні органи з
метою  вдосконалення  фінансового,    матеріально-технічного    та
наукового  супроводу  виконання  Програми   впроваджують    методи
матеріального  стимулювання.  Форми    і    методи    стимулювання
уточнюються з  урахуванням  системи  пріоритетів  та  економічного
стану держави.
     Потрібно зосередити  зусилля  наукових  установ  на  розробці
методичної  бази  для  розрахунку  ефективності    заходів    щодо
ліквідації наслідків катастрофи за  схемою  "витрати  -  отриманий
ефект".
     Необхідно провести  інвентаризацію  і  встановлення  вартості
всіх наявних у 30-кілометровій зоні матеріальних цінностей з метою
їх наступного повернення до господарського обороту із  визначенням
їх розпорядників або їх знищення чи поховання;
     6)  Концепція  передбачає  у  Програмі  поступове  збільшення
питомої ваги наукових досліджень, підвищення ролі  фундаментальних
розробок,  посилення  комплексних  досліджень  з  метою  одержання
гарантованих  практичних  висновків  та  обов'язкового  всебічного
наукового обгрунтування основних практичних заходів.
     Необхідність зростання обсягу наукових  досліджень  зумовлена
потребою  уникнення  помилок  при  проектуванні   та    реалізації
практичних заходів Програми, враховуючи,  що  процеси  і  наслідки
проникнення  радіонуклідів  в  біологічні    системи    з    часом
ускладнюються.  Дедалі  більшу  увагу  треба  приділяти   розробці
практичних критеріїв оцінки дії на популяцію синергічних ефектів -
сумісного впливу радіації та хімічного забруднення.
 
     На основі  міжнародного  досвіду  функціонування  комплексних
програм вважати, що витрати на наукову частину Програми, починаючи
з 1993 року, мають виділятись за потребами;
     7) одним із шляхів підвищення ефективності  Програми  повинно
стати міжнародне співробітництво  в  подоланні  наслідків  аварії,
насамперед з Бєларуссю та Росією, а також  з  іншими  країнами  та
міжнародними організаціями.
     Участь України в проектах  Чорнобильської  наукової  програми
Комісії  Європейських  Співтовариств  сприяє   підвищенню    рівня
наукових  досліджень  українських  фахівців,  впровадженню    ними
передового  досвіду  інших  країн  Європи.  При  вирішенні  питань
радіаційної безпеки міжнародне наукове співробітництво дістає своє
відображення у спільній роботі фахівців різних країн при  розробці
проектів підвищення безпеки її технологічних об'єктів;
     8) великий обсяг зазначеної роботи, її комплексний  характер,
вирішення питань,  які  тією  чи  іншою  мірою  стосуються  народу
України, потребують чіткої організації та  системи  управління.  У
зв'язку з цим  планується  ввести  в  дію  автоматизовану  систему
інформування та управління. Тому одним із  розділів  Програми  має
бути підготовка та  підвищення  кваліфікації  кадрів,  що  значною
мірою допоможе вирішити цю проблему. Для забезпечення ефективності
виконання  цієї  Програми  необхідно  доручити  Мінчорнобилю    та
обласним  державним  адміністраціям  із    залученням    галузевих
міністерств і відомств розробити відповідні регіональні обласні та
районні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи  з
централізованим контролем за їх виконанням.
 
     Програма має бути ретельно узгоджена з  іншими  національними
програмами;
     9) роботи з оперативного коригування та адаптації Програми  з
урахуванням наукових результатів та  змін  у  законодавчій  основі
можуть бути проведені лише на підставі цілеспрямованих аналітичних
узагальнень  результатів  реалізації  Програми,   насамперед    її
наукової частини. Для організації цих  аналітичних  робіт  повинні
працювати  постійно   діючі    органи,    якими    можуть    стати
Міждисциплінарні  ради  експертів,  а  також  інститут   Чорнобиля
(Національний науковий центр з проблем Чорнобильської катастрофи),
який би при залученні широкого кола фахівців до постійно працюючих
наукових рад забезпечував поточне  наукове  коригування  Програми,
проводив роботу, пов'язану з  узагальненням  її  результаті  в  та
аналізом уроків Чорнобиля.
 
     Верховна Рада України
     м. Київ, 2 вересня 1993 року
             N 3421-XII



 

| Головна сторінка |

 

попередній документ наступний документ
архів-2004