LawUA.info - Правовой Портал Украины
Счетчики
Рейтинг@Mail.ru



Директива Ради 92/121/ЄС "Про здійснення нагляду і контролю за діяльністю кредитних установ, пов"язаною з підвищеним ризиком"

Архів. Текст правового акту із змінами та доповненнями на лютий 2008 року



                     Директива Ради 92/121/ЄС
         "Про здійснення нагляду і контролю за діяльністю
       кредитних установ, пов'язаною з підвищеним ризиком"
                     від 21 грудня 1992 року
 
     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,
     Беручи до   уваги   Договір   про   заснування  Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, перше та третє
речення статті 57 (2) Договору,
     Беручи до увагу пропозицію Комісії (1),
     У співпраці з Європейським Парламентом (2),
     Беручи до уваги висновок  Економічного  соціального  комітету
(3),
_______________
     (1) OJ N C 123, 9.1991, p. 18 та OJ N C 175, 11.1992, p. 4.
     (2) OJ N C 150, 15.6.1992, p. 74 та OJ N C 337, 21.12 1992.
     (3) OJ N C 339, 31.12.1991, p. 35.
     Враховуючи, що  ця  Директива  приймається  в  рамках  цілей,
встановлених в Білому Документі Комісії щодо завершення формування
внутрішнього ринку,
     Беручи до  уваги,  що  основні  правила  моніторингу  великих
ризиків кредитних установ повинні бути гармонізовані;  враховуючи,
що  держави-члени  повинні  і  далі мати можливість приймати більш
суворі положення, ніж ті, що передбачені цією Директивою;
     Беручи до уваги, що ця Директива була предметом обговорення з
Дорадчим Комітетом з банківських питань, який відповідно до статті
6  (4)  Директиви  Ради  77/780/ЄС  від  12  грудня  1977 року про
узгодження законів,  постанов та  адміністративних  положень  щодо
початку   та   здійснення  діяльності  кредитними  установами  (4)
( 994_297  )  визначено  відповідальним  за  надання  консультацій
Комісії з  метою  узгодження  коефіцієнтів,  що  застосовуються  в
державах-членах;
_______________
     (4) OJ N L 322,  17.12.1977,  p.  30.  Директива з  останніми
змінами і доповненнями, внесеними Директивою 89/646/ЄС ( 994_353 )
(OJ N L 386, 30.12.1989, p. 1).
     Враховуючи, що моніторинг та контроль за  ризиками  кредитних
установ  становить  невід'ємну  частину  процесу  нагляду за ними;
враховуючи, що надмірна концентрація ризиків на одному клієнті або
групі   пов'язаних   між   собою   клієнтів   може   призвести  до
неприпустимого ризику втрати;  враховуючи,  що  ця  ситуація  може
вважатись  такою,  що  завдає  шкоди  платоспроможності  кредитної
установи;
     Беручи до   уваги,   що   запровадження   загальних  керівних
принципів здійснення моніторингу та контролю за великими  ризиками
кредитних установ, було вперше запропоновано Рекомендацією Комісії
87/62/ЄС (5)  ( 994_271 );  беручи до уваги,  що цей документ було
обрано,  оскільки  він  надає  можливість  здійснення  поступового
впорядкування  існуючих  систем  та  створення  нової  системи без
необхідності    заміщення     існуючої     банківської     системи
Співтовариства;  беручи  до  уваги,  що  зараз,  коли перша стадія
завершена,  необхідно прийняти  документ,  обов'язковий  для  всіх
кредитних установ Співтовариства;
_______________
     (5) OJ N L 33, 4.2.1987, p. 10.
     Враховуючи, що  на  єдиному   банківському   ринку   кредитні
установи  безпосередньо  конкурують одна з одною,  та що вимоги до
здійснення моніторингу на всій  території  Співтовариства  повинні
бути однаковими;  враховуючи,  у зв'язку з цим,  що критерії,  які
застосовуються до визначення  концентрації  ризиків  повинні  бути
визначені  в  правилах,  що  матимуть обов'язкову юридичну силу на
рівні Співтовариства,  і  не  можуть  бути  повністю  залишені  на
власний  розсуд  держав-членів;  беручи  до  уваги,  що  прийняття
загальних правил  послужить  найкращим  інтересам  Співтовариства,
оскільки  це  створить  єдині конкурентні умови,  і,  таким чином,
зміцнить банківську систему Співтовариства;
     Беручи до уваги, що для застосування системи точної звітності
в процесі оцінки ризиків  посилання  робиться  на  Директиву  Ради
86/635/ЄС від 8 грудня 1986 року щодо річних бухгалтерських звітів
та  консолідованих  звітів  банків та інших фінансових установ (6)
( 994_270 );
_______________
     (6) OJ N L 372, 31.12.1986, p. 1.
     Враховуючи, що  Директива  Ради  89/647/ЄС від 18 грудня 1989
року  про  коефіцієнт  платоспроможності  кредитних  установ   (7)
( 994_354 ) містить перелік кредитних ризиків,  які можуть понести
кредитні  установи;  враховуючи,  що  цей  перелік,  таким  чином,
повинен бути використаний в цілях цієї  Директиви  для  визначення
ризиків;   враховуючи,   що   посилання  на  принцип  встановлення
коефіцієнтів оцінки та ступеня ризику, зазначеній у тій Директиві,
є   неналежним;   беручи   до   уваги,   що  правила  встановлення
коефіцієнтів оцінки та ступеня  ризику  були  розроблені  з  метою
створення загальних умов платоспроможності, щоб покривати кредитні
ризики кредитних установ; беручи до уваги, що в світлі регулювання
великих  ризиків  основною  метою є обмеження максимальної втрати,
яку може понести кредитна установа через будь-якого одного клієнта
або  групу пов'язаних між собою клієнтів;  враховуючи,  що,  таким
чином,  необхідно запровадити розсудливий підхід,  при  якому,  як
загальне правило, до уваги береться лише номінальна сума ризику, а
не коефіцієнти оцінки або ступінь ризику;
_______________
     (7) OJ N L 386, 30.12.1989, p. 14.
     Беручи до  уваги,  що  виникає   необхідність   в   особливій
обережності,  коли кредитна установа несе ризики стосовно власного
материнського  підприємства  або  іншого  дочірнього  підприємства
такого   материнського   підприємства;   враховуючи,  що  кредитна
установа повинна проводити політику ризиків  абсолютно  незалежно,
відповідно  до  принципів  надійного  банківського управління і не
беручи до уваги ніщо інше,  ніж ці принципи;  враховуючи, що Друга
Директива  ради  89/646/ЄС  від 15 грудня 1989 року про узгодження
законів,  постанов та адміністративних положень  щодо  початку  та
здійснення діяльності   кредитними  установами  (8)  (  994_353  )
передбачає,  що якщо вплив,  що здійснюється особою, яка прямо або
опосередковано  володіє кваліфікаційною часткою участі в кредитній
установі,  може завдати шкоди надійному та розсудливому управлінню
такою установою, компетентні органи повинні вжити належних заходів
для того,  щоб покласти край такій ситуації;  беручи до уваги,  що
необхідно затвердити спеціальні стандарти по відношенню до ризиків
кредитних  установ  стосовно  власних  дочірніх  або  материнських
підприємств,   та   ввести  щодо  їх  видачі  додаткові  обмеження
порівняно  з  іншими  ризиками;  беручи  до  уваги  те,  що  немає
необхідності    застосовувати   більш   суворі   обмеження,   якщо
материнським  підприємством  є  фінансова   холдінгова   компанія,
кредитна  установа  або  інші дочірні підприємства є кредитними чи
фінансовими установами,  чи такими, що надають послуги, супутні до
банківських,  за  умови,  що всі такі підприємства перебувають під
наглядом кредитної установи на консолідованій  основі;  беручи  до
уваги,   що  у  таких  випадках  консолідований  моніторинг  групи
дочірніх  підприємств  дозволяє  належний  рівень  нагляду  та  не
вимагає більш суворих обмежень щодо ризиків;  беручи до уваги,  що
при  такому  підході  банківським  групам  буде  також  надаватись
сприяння   в  організації  їх  структури  таким  чином,  щоб  була
можливість здійснення консолідованого моніторингу,  що є  бажаним,
оскільки  це  надає  можливість  здійснення  моніторингу  в  більш
повному обсязі;
_______________
     (8) OJ  N  L 386,  30.12.1989,  p.  1.  Директива з останніми
змінами і доповненнями, внесеними Директивою 92/30/ЄС (OJ N L 110,
28.4.1992, p. 52).
     Враховуючи, що  для  забезпечення  гармонійного  застосування
цієї Директиви  державам-членам  повинна  бути  надана  можливість
застосування  нових  обмежень  у  два етапи;  беручи до уваги,  що
невеликим  кредитним  установам  може  бути   гарантований   більш
тривалий  перехідний період,  оскільки занадто швидке застосування
25%  правил може в занадто різко знизити  обсяги  їх  операцій  по
кредитуванню;
     Беручи до уваги,  що повноваження з імплементації, аналогічні
тим,  які  Рада  визначила  для  себе  в  Директиві  89/299/ЄС про
регулятивний капітал (власні кошти) кредитних  установ  (9),  були
надані Комісії Директивою 89/646/ЄС ( 994_353 );
     Беручи до уваги специфічні властивості  цієї  сфери,  було  б
доречно  відвести  Комітету,  створеному  на  підставі  статті  22
Директиви 89/646/ЄС  ( 994_353 ),  роль органу,  який допомагатиме
Комісії у здійсненні нею  своїх  повноважень,  покладених  на  неї
відповідно  до  процедури,  передбаченої статтею 2 (Процедура III,
варіант (b)  Рішення Ради 87/373/ЄС від 13  липня  1987  року,  що
передбачає   процедури  здійснення  повноважень  з  імплементації,
покладених на Комісію (10);
_______________
     (9) OJ N L 124, 5.5.1989, p. 16.
     (10) OJ N L 197, 18.7.1987, p. 33.
     Враховуючи, що стосовно моніторингу  великих  ризиків  в  тих
сферах  діяльності,  які  особливо  уразливі для ринкових ризиків,
необхідна координація методів моніторингу  може  бути  забезпечена
актом   Співтовариства   про  достатність  регулятивного  капіталу
інвестиційних  фірм  та  кредитних  установ;  враховуючи,  що   це
означає,  що  доки  не  прийнято  законодавство Співтовариства про
вищезгадані великі ризиків,  моніторинг великих ризиків  в  сферах
діяльності,  які  особливо  уразливі  для ринкових ризиків,  як то
торговельного портфеля,  андеррайтингові зобов'язання  по  випуску
цінних  паперів  та  вимог  стосовно  операцій  з цінними паперами
можуть  бути  залишені  на  розсуд  компетентних  органів   кожної
держави-члена,
     ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
                             Стаття 1
                            Визначення
     Для цілей цієї Директиви:
     (a) кредитна   установа  -  це  кредитна  установа,  як  вона
визначена   в  першому   абзаці   статті  1    Директиви 77/780/ЄС
( 994_297 ),  включаючи філії такої кредитної  установи  у  третіх
країнах  та будь-яке приватне чи державне підприємство,  включаючи
його філії, яке підпадає під визначення, наведене в першому абзаці
статті  1  Директиви  77/780/ЄС,  та  яке  зареєстровано  в третій
країні;
     (b) компетентний  орган  -  це  компетентний  орган,  як  він
визначений у дев'ятому абзаці статті 1 Директиви  92/30/ЄС  від  6
квітня   1992   року   про  нагляд  за  кредитними  установами  на
консолідованій основі;
     (c) материнська  компанія - це материнська компанія,  як вона
визначена у сьомому абзаці статті 1 Директиви 92/30/ЄС;
     (d) дочірнє  підприємство - це дочірнє підприємство,  як воно
визначене в восьмому абзаці статті 1 Директиви 92/30/ЄС;
     (e) фінансова  холдінгова  компанія - це фінансова холдінгова
компанія,  як вона визначена в третьому абзаці статті 1  Директиви
92/30/ЄС;
     (f) фінансова установа  -  це  фінансова  установа,  як  вона
визначена в другому абзаці статті 1 Директиви 92/30/ЄС;
     (g) підприємство,  що надає послуги, супутні до банківських -
це  підприємство,  як  воно  визначено  в  п'ятому абзаці статті 1
Директиви 92/30/ЄС;
     (h) ризики  -  це  статті  активів  та  позабалансові статті,
визначені в статті 6 Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 ) та у Додатках
I  та III до неї,  без застосування до них коефіцієнтів оцінки або
ступенів  ризику,  передбачених  в  них;   ризики,   зазначені   в
вищезгаданому  Додатку  III  повинні підраховуватись відповідно до
одного з методів,  передбачених Додатком II до тієї Директиви  без
застосування  коефіцієнтів оцінки ризику протилежної сторони;  всі
елементи,  які повністю  покриті  власними  фондами,  можуть  бути
виключені  з  визначення  ризиків,  за погодженням з компетентними
органами та за умови,  що  такі  фонди  не  враховуються  під  час
підрахування     коефіцієнта     платоспроможності    або    інших
моніторингових коефіцієнтів,  передбачених актами  Співтовариства;
до ризиків не належать:
         - у випадку здійснення операцій  з  іноземною  валютою  -
ризики,  понесені  під час звичайного розрахунку протягом 48 годин
після платежу, або
         - у  випадку  здійснення  операцій купівлі-продажу цінних
паперів - ризики,  понесені під час звичайного розрахунку протягом
5  робочих  днів  після  здіснення  платежу  або  передачі  цінних
паперів, в залежності від того, що відбулося раніше;
     (i) Зона A - це зона,  визначена в другому абзаці статті 2(1)
Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 );
     (j) Зона B - це зона, визначена в третьому абзаці статті 2(1)
Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 );
     (k) власні  кошти  -  це власні кошти кредитної установи,  як
вони визначені в Директиві 89/299/ЄС;
     (l) контроль  -  це  відносини  між  материнським та дочірнім
підприємством як вони визначені в статті  1  Директиви  83/349/ЄС,
або  аналогічні  відносини  між  будь-якою  фізичною  чи юридичною
особою та підприємством;
     (m) група пов'язаних між собою клієнтів - це:
         - дві або більше фізичні чи юридичні особи,  які, якщо не
передбачено  інше,  становлять  єдине  ціле  з  точки зору ризику,
оскільки одна з них контролює  прямо  чи  опосередковано  іншу  чи
інших, або
         - дві або більше фізичні чи юридичні особи,  між якими не
існує зв'язків контролю в значенні першого абзацу, але які повинні
розглядатися як єдине ціле з точки зору ризику,  оскільки між ними
існують  такі  внутрішні зв'язки,  що у разі виникнення фінансових
проблем в однієї особи,  інша або всі  інші,  вірогідно,  матимуть
проблеми з платежами.
                             Стаття 2
                        Сфера застосування
     Ця Директива   застосовується   до   кредитних  установ,  які
отримали    дозвіл,  зазначений    у  статті 3 Директиви 77/780/ЄС
( 994_297 ).
     Однак, держави-члени  не  повинні  застосовувати цю Директиву
до:
     (a) установ,  перелік  яких  наведено у статті 2(2) Директиви
77/780/ЄС ( 994_297 ), або
     (b) установ  тієї  ж  держави-члена,  які,  як це визначено в
статті 2(4)(a)   Директиви   77/780/ЄС  (  994_297  ),  є  філіями
центрального органу, створеного в цій державі-члені, за умови, що,
без  шкоди для застосування цієї Директиви до центрального органу,
стосовно всього цього комплексу,  що  складається  з  центрального
органу та його філій, проводитиметься загальний моніторинг.
                             Стаття 3
                   Звітування про великі ризики
     1. Ризик,  що несе кредитна  установа  стосовно  клієнта  або
групи пов'язаних між собою клієнтів вважається великим,  якщо його
розмір дорівнює або перевищує 10% регулятивного капіталу.
     2. Кредитна  установа повинна доводити до відома компетентним
органам про кожний ризик, який підпадає під визначення, наведене в
пункті 1.  Держави-члени повинні забезпечити,  щоб таке звітування
здійснювалось  на  власний  вибір  одним  з  двох   нижченаведених
методів:
     - звітування про всі  великі  ризики  принаймні  раз  на  рік
водночас  із  звітуванням протягом року про всі нові великі ризики
та про наступне збільшення суми великого ризику щонайменше на  20%
по відношенню до попереднього повідомлення,
     - звітування про всі великі ризики принаймні чотири  рази  на
рік.
     3. Про ризики, що звільняються відповідно до статті 4(7) (a),
(b),  (c),  (d), (f), (g) та (h) немає необхідності доповідати, як
це передбачено пунктом 2.  Періодичність  звітування,  передбачена
другим  абзацом пункту 2,  може бути зменшена до двох разів на рік
стосовно ризиків,  зазначених в статті 4(7) (e),  (i) - (s),  (8),
(9) та (10).
     4. Компетентні органи повинні вимагати,  щоб  кожна  кредитна
установа мала надійні адміністративні та звітні процедури, а також
відповідний механізм внутрішнього контролю з  метою  виявлення  та
фіксації  всіх  великих  ризиків  та  частих  змін  до них,  як це
визначено та вимагається цією  Директивою,  та  моніторингу  таких
ризиків в світлі власної політики кожної кредитної установи.
     У випадках,  коли кредитна установа застосовує пункт 3, вона,
протягом принаймні одного року після настання події, що спричинила
звільнення,  веде записи про підстави,  для того,  щоб компетентні
органи мали можливість визначити обгрунтованість цього.
                             Стаття 4
                  Обмеження щодо великих ризиків
     1. Кредитна установа не може нести ризик стосовно клієнта або
групи пов'язаних між собою клієнтів,  розмір якого  перевищує  25%
регулятивного капіталу установи.
     2. Якщо цей клієнт або група пов'язаних між собою клієнтів  є
материнським  підприємством  кредитної  установи  або  її дочірнім
підприємством  та/або  одним  або  більше   дочірніх   підприємств
материнського  підприємства,  показник,  зазначений  в  пункті  1,
повинен  бути  знижений  до  20%.  Однак,   держави-члени   можуть
звільнити такі ризики від обмеження до 20%, якщо у таких установах
здійснюється спеціальний моніторинг таких ризиків іншими  методами
або  за  допомогою  інших  процедур.  Вони повідомляють Комісії та
Дорадчому Комітету з банківських питань про суть таких заходів  та
процедур.
     3. Кредитна установа не може брати на  себе  ризики,  сукупна
вартість яких перевищує 800% її регулятивного капіталу.
     4. Держави-члени можуть ввести більш суворі обмеження ніж ті,
що передбачені пунктами 1, 2 та 3.
     5. В будь-якому випадку кредитна установа  при  прийнятті  на
себе ризиків повинна дотримуватись обмежень, передбачених пунктами
1,  2 та 3.  Якщо у виключному  випадку  розмір  ризику  перевищує
встановлені   обмеження,   про   цей  факт  має  бути  невідкладно
повідомлено компетентному органу,  який може,  якщо  обставини  це
дозволяють,  надати  кредитній  установі  певний  час  на те,  щоб
зменшити розмір ризику до встановлених меж.
     6. Держави-члени  можуть  повністю або частково звільняти від
застосування  пунктів  1,  2  та  3,  ризики,  понесені  кредитною
установою  стосовно її материнського підприємства,  інших дочірніх
підприємств цього материнського підприємства,  або  своїх  власних
дочірніх  підприємств,  оскільки  за  ними  здійснюється нагляд на
консолідованій основі,  об'єктом якого є і сама кредитна установа,
відповідно  до  Директиви 92/30/ЄС або аналогічних стандартів,  що
діють на території третьої країни.
     7. Держави-члени  можуть повністю або частково звільнити такі
ризики від застосування пунктів 1, 2 та 3:
     (a) статті  активів,  що становлять вимоги центральних урядів
або центральних банків Зони A;
     (b) статті  активів,  що  становлять  вимоги  до Європейських
Співтовариств;
     (c) статті активів, що становлять вимоги, забезпечені чіткими
гарантіями центральних урядів чи центральних  банків  Зони  A  або
Європейськими Співтовариствами;
     (d) інші  ризики,  що  відносяться  до,  або  видаються   під
гарантію  центральних  урядів  або  центральних  банків  Зони A чи
Європейських Співтовариств;
     (e) статті  активів,  що  становлять  вимоги  до  центральних
урядів або центральних банків Зони B або інші ризики, які виражені
та,  у випадках,  коли це можливо,  які надавалися, у національній
валюті позичальників;
     (f) статті  активів  та  інші  ризики,  додатково забезпечені
переконливо для компетентного органу цінними паперами центрального
уряду або центрального банку Зони B або цінними паперами, які були
випущені  Європейськими  Співтовариствами  або  регіональними   чи
місцевими органами держав-членів,  до яких, відповідно до статті 7
Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 ) застосовується нульовий коефіцієнт
оцінки платоспроможності;
     (g) статті активів  та  інші  ризики,  додатково  забезпечені
переконливо  для  компетентного органу у формі грошового депозиту,
відкритого  у  звичайній  кредитній  установі,  або  в   кредитній
установі,  що  є  материнським  або  дочірнім  підприємством такої
кредитної установи;
     (h) статті  активів  та  інші  ризики,  додатково забезпечені
переконливо  для   компетентного   органу   у   формі   депозитних
сертифікатів,   які   випущені   звичайною   кредитною  установою,
кредитною установою що є материнським або  дочірнім  підприємством
такої кредитної установи, та депоновані в будь-якій з цих установ;
     (i) статті активів,  що становлять  вимоги,  та  інші  ризики
кредитних  установ,  із строком платежу в один рік або менше,  але
які не належать до регулятивного капіталу  таких  установ,  як  це
визначено у Директиві 89/299/ЄС;
     (j) статті активів,  що становлять вимоги до,  та інші ризики
установ,  що  не  є  кредитними  установами,  але які відповідають
вимогам, зазначеним у статті 8(2) Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 ),
із строком платежу в один рік або менше, та забезпечені відповідно
до цього ж пункту;
     (k) торгові  тратти  та  інші  аналогічні  тратти  із строком
платежу в один  рік  або  менше,  на  яких  стоять  підписи  інших
кредитних установ;
     (l) боргові цінні папери,  як це  визначено  в  статті  22(4)
Директиви 85/611/ЄС (12) ( 994_293 );
_______________
     (12) OJ  N L 375,  31.12.1985,  p.  3.  Директива з останніми
змінами і доповненнями,  внесеними Директивою 88/220/ЄС  (OJ  N  L
100, 19.4.1988, p. 31).
     (m) до  подальшого  узгодження,  пакети  акцій  у   страхових
компаніях,  про  які  йдеться  в  статті 12(3) Директиви 89/646/ЄС
( 994_353 ),  у розмірі до 40%  власних фондів кредитної установи,
що здійснює придбання такого пакету акцій;
     (n) статті активів,  що становлять вимогу до регіональних  чи
центральних  кредитних  установ,  з  якими  дана кредитна установа
асоціюється в одній мережі відповідно  до  положень  законодавства
або статутних положень,  та які несуть відповідальність,  згідно з
цими положеннями,  за операції з розрахунків готівкою в межах цієї
мережі;
     (o) кредити, забезпечені переконливо для компетентного органу
цінними паперами іншими,  ніж ті, про які йдеться в пункті (f), за
умови,  що такі цінні папери  не  були  емітовані  цією  кредитною
установою,  її  материнським  підприємством,  одним  з її дочірніх
підприємств,  клієнтом чи групою пов'язаних  між  собою  клієнтів.
Цінні папери,  що використовуються для забезпечення,  повинні бути
оцінені за  ринковою  ціною,  мати  вартість,  що  перевищує  суму
ризику, забезпечення під який надається, та знаходитись в обігу на
фондовій   біржі   або   вільно   переказуватися,   та   регулярно
котируватись  на  ринку,  що  діє  під егідою визнаних професійних
учасників,  що дозволяє у будь-який момент встановити  переконливо
для   компетентного  органу  держави-члена  за  місцем  походження
кредитної установи об'єктивну ціну,  яка перевищує номінал цінного
паперу.  Вартість,  що перевищує номінал,  повинна становити 100%;
однак,  вона повинна становити 150%  у випадку,  якщо йдеться  про
акції  та  50%,  якщо  йдеться про боргові цінні папери,  які були
емітовані  кредитними  установами,  регіональними   чи   місцевими
органами держави-члена, іншими, ніж ті, про які йдеться в статті 7
Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 ),  а у випадку з борговими  цінними
паперами,   емітованими   Європейським   Інвестиційним  Банком  та
багатонаціональними банками розвитку - як це зазначено в статті  2
Директиви   89/647/ЄС.   Ціні  папери,  які  використовуються  для
забезпечення,  не можуть  належати  до  власних  фондів  кредитної
установи, як це зазначено в Директиві 89/229/ЄС;
     (p) позики, забезпечені переконливо для компетентного органу,
іпотекою  житлових  приміщень  та угодами лізингу,  згідно з якими
лізингодавець  зберігає   повне   право   власності   на   житлові
приміщення,   що   надаються   в   лізинг   до   того  часу,  поки
лізингоотримувач не здійснить своє право купівлі - в обох випадках
до  50%  вартості  відповідного  житлового  майна.  Вартість майна
повинна підраховуватись переконливо для компетентного  органу,  за
чіткими оцінювальними стандартами, визначеними законом, постановою
чи  адміністративними  положеннями.  Оцінка  повинна   проводитись
принаймні   раз   на  рік.  Для  цілей  цього  підпункту  "житлові
приміщення" означають будинок,  який  займається  або  здається  в
найом боржником;
     (q) 50%  позабалансових статей середнього та низького ступеня
ризику,   про   які    йдеться  в Додатку I до Директиви 89/647/ЄС
( 994_354 );
     (r) за умови наявності згоди компетентного органу,  гарантії,
інші  ніж  гарантії  по  кредиту,  які мають правову чи нормативну
основу та надаються їх членам,  що мають статус кредитних  установ
як  це  визначено в статті 1(a),  за схемою взаємних гарантій,  за
умови застосування коефіцієнтів оцінки до 20% від їх суми.
     Держави-члени повідомляють  Комісію про практику застосування
цього  пункту  з  метою  уникнення  нерівних  конкурентних   умов.
Протягом  п'яти років після прийняття цієї Директиви Комісія подає
на розгляд Ради звіт та,  за необхідності,  відповідні пропозиції;
     (s) позабалансові  статті  низького  ступеню ризику,  про які
йдеться в  Додатку  I до Директиви 89/647/ЄС ( 994_354 ),  в межах
суми,  на  яку  було  укладено  договір  з  клієнтом  або   групою
пов'язаних між собою клієнтів, згідно з яким ризик можливий тільки
у випадку встановлення,  що він не спричинить перевищення лімітів,
зазначених в пунктах 1, 2 та 3.
     8. Для   цілей   пунктів  1,  2  та  3  держави-члени  можуть
застосовувати  коефіцієнти  оцінки  20%  до  статей  активів,   що
становлять    вимоги   до   регіональних   чи   місцевих   органів
держави-члена, а також до інших ризиків для таких органів або  які
гарантовані  такими  органами;  однак,  якщо  мають  місце  умови,
передбачені статтею   7   Директиви   89/647/ЄС   (   994_354   ),
держави-члени можуть знизити відсотковий показник до 0%.
     9. Для  цілей  пунктів  1,  2  та  3   держави-члени   можуть
застосовувати  коефіцієнти  оцінки  у  20%  до статей активів,  що
становлять вимоги,  та інші ризики кредитних  установ  із  строком
платежу   більше  одного  року,  але  не  більше  трьох  років  та
коефіцієнти оцінки у 50%  до статей активів,  що становлять вимоги
до  кредитних  установ  із строком платежу більше трьох років,  за
умови,  що останні підтверджені борговими інструментами,  які були
емітовані кредитною установою,  та що такі боргові інструменти, на
думку компетентного органу,  вільно обертаються на ринку,  що  діє
під егідою визнаних професійних учасників,  та щоденно котируються
на ринку,  або якщо їх емісія була дозволена компетентним  органом
держави-члена  за  місцем  знаходження кредитної установи,  яка їх
видала.  Жодна з цих статей ні в  якому  разі  не  може  становити
власні фонди у значенні Директиви 89/299/ЄС.
     10. Шляхом відступу від пунктів 7  (i)  та  9,  держави-члени
можуть  застосовувати коефіцієнти оцінки в 20%  до статей активів,
що становлять вимогу  до  та  інших  ризиків  кредитної  установи,
незалежно від строку платежу.
     11. Якщо  уникнення  ризику  стосовно  клієнта   гарантується
третьою  особою  або  такий ризик додатково забезпечується цінними
паперами,  емітованими  третьою  стороною  відповідно   до   умов,
передбачених пунктом 7 (o), держава-член може:
     - розглядати такий ризик  як  такий,  що  стосується  третьої
сторони,   а  не  клієнта,  якщо  цей  ризик  прямо  та  безумовно
забезпечений цією третьою стороною переконливо  для  компетентного
органу;
     - розглядати такий ризик,  як такий,  що  стосується  третьої
сторони,  а  не  клієнта,  якщо ризик,  передбачений пунктом 7 (o)
забезпечується  предметом   забезпечення   на   умовах,   що   ним
встановлені.
     12. Протягом п'яти років від дати, про яку йдеться в статті 8
(1), Рада, беручи за основу звіт Комісії, перевіряє результати дій
щодо уникнення міжбанківських  ризиків,  передбачених  пунктами  7
(i),  9  та  10.  Рада  повинна буде визначитися щодо необхідності
внесення змін, виходячи зі звіту Комісії.
                             Стаття 5
               Здійснення нагляду на консолідованій
                   або неконсолідованій основі
     1. Якщо кредитна установа,  що не є материнським або дочірнім
підприємством,  відповідає вимогам статей 3  та  4  або  будь-яких
положень Співтовариства,  які можуть бути застосовані в цій сфері,
нагляд за нею повинен здійснюватись на неконсолідованій основі.
     2. В  усіх  інших  випадках,  нагляд за відповідністю вимогам
статей 3 та 4 або будь-яким положенням Співтовариства, які  можуть
бути  застосовані  в  цій  сфері,  здійснюється  на консолідованій
основі відповідно до Директиви 92/30/ЄС.
     3. Держави-члени   мають  право  відмовитись  від  здійснення
моніторингу   виконання   кредитними    установами    зобов'язань,
зазначених   в   статтях   3   та   4   або  будь-яких  положеннях
Співтовариства,  які можуть  бути  застосовані  в  цій  сфері,  на
індивідуальній  або субконсолідованій основі,  оскільки моніторинг
виконання зобов'язань  кредитною  установою,  яка  є  материнським
підприємством,  здійснюється на консолідованій основі, а виконання
зобов'язань  будь-яким  дочірнім  підприємством  такої   кредитної
установи,  яка  здійснює  свою  діяльність  за  погодженням з цією
установою  та  під   її   наглядом   -   також   здійснюється   на
консолідованій основі.
     Держави-члени мають   право   відмовитись   від    здійснення
моніторингу, якщо материнське підприємство є фінансовим холдінгом,
заснованим в цій самій державі-члені в якості кредитної  установи,
за  умови,  що  ця  компанія  підпадає  під моніторинг як кредитна
установа.
     У випадках,  зазначених  в  першому  та  другому  підпунктах,
повинні бути вжиті заходи,  які забезпечать  задовільний  розподіл
ризиків в межах групи.
     4. Якщо  кредитна  установа,  материнське  підприємство  якої
також є кредитною установою,  уповноважена вести діяльність та має
свій  зареєстрований  офіс  в  іншій  державі-члені,  компетентний
орган,   який  видав  такий  дозвіл,  повинен  вимагати  виконання
зобов'язань,  зазначених в статтях 3 та 4 або будь-яких положеннях
Співтовариства,  які  можуть  бути  застосовані  в  цій сфері,  на
індивідуальній основі або,  якщо  це  доречно,  на  консолідованій
основі.
     5. Незважаючи на пункт 4,  компетентний орган, відповідальний
за   надання   ліцензії   дочірньому  підприємству,  може,  шляхом
укладення  двосторонньої  угоди,  передати  іншому   компетентному
органу,   що   здійснює   нагляд  за  материнським  підприємством,
зобов'язання  щодо  нагляду  за  дочірнім  підприємством  стосовно
виконання зобов'язань, передбачених статтями 3 та 4 або будь-якими
іншими актами Співтовариства,  які можуть бути застосовані  в  цій
сфері.  Комісія  та  Дорадчий комітет з банківських питань повинні
бути поінформовані про наявність та зміст таких угод.
                             Стаття 6
                 Перехідні положення про ризики,
               що перевищують встановлені обмеження
     1. Якщо  на  момент опублікування цієї Директиви в Офіційному
Журналі (Official Journal) Європейського  Співтовариства  кредитна
установа  вже  понесла  ризик  або ризики,  що перевищує обмеження
встановлені для великого ризику, або сукупні обмеження для великих
ризиків,  зазначені  в  цій Директиві,  компетентний орган повинен
вимагати від такої кредитної установи вжиття заходів,  спрямованих
на  приведення  у відповідність з обмеженнями,  встановленими цією
Директивою.
     2. Процес    приведення   такого   ризику   або   ризиків   у
відповідність з дозволеними обмеженнями повинен бути  розроблений,
схвалений,  імплементований  та  завершений протягом строку,  який
компетентний  орган  вважатиме  сумісним  з  принципами  надійного
управління   та   справедливої   конкуренції.  Компетентний  орган
інформує Комісію та Дорадчий  Комітет  з  банківських  питань  про
прийнятий графік загального процесу.
     3. В день опублікування цієї Директиви в  Офіційному  Журналі
(Official Journal) Європейських Співтовариств кредитна установа не
може вживати будь-яких заходів, через які сума ризиків, зазначених
в пункті 1, перевищить їх допустимий рівень.
     4. Строк,  що застосовується згідно пункту 2, закінчується не
пізніше  31  грудня  2001 року.  Для більш довгострокових ризиків,
щодо  яких  кредитна  установа  зобов'язана   дотримуватися   умов
договору,  такий  строк може бути подовжений до моменту їх повного
виконання.
     5. До  31  грудня  1998  року  держави-члени можуть збільшити
обмеження,  передбачене  статтею  4(1)  до   40%,   а   обмеження,
передбачене  статтею 4(2) - до 30%.  В такому випадку та беручи до
уваги положення,  передбачені пунктами 1-4,  часове обмеження щодо
приведення  у  відповідність  сум ризиків (стаття 4),  які існують
наприкінці цього строку, закінчується 31 грудня 2001 року.
     6. У  випадку  кредитних  установ,  власні фонди яких,  як це
передбачено статтею 2(1) Директиви  89/299/ЄС,  не  перевищують  7
мільйонів  екю,  і  тільки у випадку таких установ,  держави-члени
можуть подовжити строк,  передбачений пунктом 5,  на п'ять  років.
Держави-члени,  які  використовують  можливість,  передбачену  цим
пунктом  вживають  заходів  для   запобігання   порушення   правил
конкуренції  та  інформують  про  це Комісію та Дорадчий комітет з
банківських питань.
     7. У   випадку,   передбаченому   пунктами   5  та  6,  ризик
вважатиметься великим,  якщо його сума дорівнює або перевищує  15%
власних фондів.
     8. До 31 грудня 2001 року держави-члени мають  право  замість
повідомлення   принаймні   двічі   на  рік  застосовувати  систему
повідомлень для великих ризиків, зазначену в другому абзаці статті
3(2).
     9. Держави-члени  мають  право  частково  або   повністю   не
застосовувати   статтю  4(1),  (2)  та  (3)  на  ризики,  понесені
кредитною  установою,  що  складаються   з   позик   під   заставу
нерухомості,   передбачені   статтею  11(4)   Директиви  89/647/ЄС
( 994_354  ),  укладені  протягом  восьми  років починаючи з дати,
визначеної в статті 8(1) цієї Директиви,  а також угоди  майнового
лізингу,  передбачені статтею 11(5) Директиви 89/647/ЄС,  укладені
протягом восьми років  з  дати,  передбаченої  статтею  8(1)  цієї
Директиви - в обох випадках до 50% вартості такого майна.
     10. Не порушуючи пункту 4,  Португалія має право до 31 грудня
1998 року повністю або частково не застосовувати  статтю  4(1)  та
(3)  до  ризиків,  понесених кредитною установою стосовно компаній
"Electricidade de Portugal" (EDP) ("Електрісідаде де Португал") та
"Petrogal" ("Петрогал").
                             Стаття 7
                   Наступні зміни і доповнення
     1. Відповідно до процедури,  передбаченої пунктом 2,  повинні
бути прийняті технічні зміни і доповнення до наступних пунктів:
     - уточнення   визначень,   беручи   до  уваги  факт  розвитку
фінансового ринку,
     - уточнення    визначень    для    забезпечення    однакового
застосування цієї Директиви,
     - уніфікація   термінології   та   формулювання  визначень  у
майбутніх документах,  що  стосуватимуться  кредитних  установ  та
питань в цій галузі,
     - уточнення виключень, передбачених статтею 4(5) - (10).
     2. Комісії   буде   надаватись   допомога  з  боку  комітету,
зазначеного   в   підпункті 1   статті  22(2)  Директиви 89/646/ЄС
( 994_353 ).
     Представник Комісії подає на розгляд комітету проект заходів,
які мають бути вжиті.  Комітет ухвалює висновок по цьому проекту в
межах строку, який може встановити Голова комітету беручи до уваги
терміновість справи.  Висновок у справах,  відносно яких Рада  має
ухвалити рішення на запит Комісії,  приймається більшістю голосів,
зазначеною в  статті  148(2)  Договору   (   994_017   ).   Голоси
представників  держав-членів в комітеті повинні підраховуватись за
правилами,  встановленими тією статтею.  Голова  комітету  не  має
права голосу.
     Комітет схвалює  передбачені  заходи,  якщо вони відповідають
висновку  комітету.  Якщо  запропоновані  заходи  не  відповідають
висновку  комітету  або якщо не ухвалено жодного висновку стосовно
цих заходів,  Комісія без жодних зволікань подає  пропозицію  щодо
таких заходів на розгляд Ради. Рада ухвалює рішення кваліфікованою
більшістю голосів.
     Якщо протягом  трьох місяців Рада не ухвалить ніякого рішення
по проекту заходів, поданих на її розгляд, Комісія має право вжити
зазначених   заходів,  якщо  тільки  Рада  не  ухвалила  звичайною
більшістю голосів рішення проти вжиття таких заходів.
                             Стаття 8
                        Заключні положення
     1. Держави-члени    приймають    закони,     постанови     та
адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви,
не пізніше 1 січня 1994 року. Вони інформують про це Комісію.
     Такі акти,   що   прийматимуться  державами-членами,  повинні
містити  посилання  на  цю  Директиву  чи  супроводжуватись  таким
посиланням  у  разі  їх  офіційної  публікації.  Методи,  за якими
робиться таке посилання, визначаються державами-членами.
     2. Держави-члени  доводять  до  відома Комісії текст основних
положень національного законодавства,  які вони прийняли у  сфері,
що регулюється цією Директивою.
     3. До  прийняття  Співтовариством   законодавства   в   сфері
здійснення моніторингу великих ризиків, щодо операцій, які часто є
об'єктом ринкових ризиків,  на консолідованій чи  неконсолідованій
основі,  держави-члени  обмежують  такі ризики методами,  які вони
самі встановили,  з урахуванням особливого  характеру  відповідних
ризиків.
                             Стаття 9
     Ця Директива адресована державам-членам.
     Вчинено в Брюсселі, 21 грудня 1992 року.
 
 За Раду
 
 Президент                                                 Д. Хурд
     Переклад здійснено    Центром    порівняльного    права   при
Міністерстві юстиції України.
 



 

 

попередній документ наступний документ
архів-2006
Партнеры


Правовые ресурсы